Велосипед у мегаполісі: складнощі уявні та реальні
Київський велосипедист і член АВК Віктор Крук узагальнив проблеми з велосипедним рухом в українських великих містах. Віктор користується велосипедом як транспортом у Києві вже 28 років, тому блог базується, у першу чергу, на особистому досвіді автора.
Це перепост мого блоґу на сайті https://u-cycle.org.ua/.
Чому саме мегаполіс і чим він відрізняється від просто міста? По-перше, розмірами та відповідно відстанями. По-друге, щільним автомобільним рухом. По-третє, складною транспортною інфраструктурою, яку той самий автомобільний рух, власне, породив.
Київ, просп. С. Бандери, метро "Почайна"
Відстані та жвавий автомобільний рух - фактори не принципові: далеко не всім велосипедистам треба долати велике місто з кінця у кінець, та й для тих, хто постійно їздить, відстані - не перешкода. Жвавий автомобільний рух взагалі мало заважає велосипедисту, який все одно пересувається першою смугою біля краю дороги. Так, велика кількість автомобілів спочатку лякає велобайкерів-початківців, але це питання, скоріше, психологічне. Через певний час людина звикає до машин поруч, набуває досвіду та починає їздити більш впевнено та спокійно. Те саме відбувається з водіями-новачками. А ось транспортна інфраструктура, тобто всілякі розв’язки, шляхопроводи, тунелі й таке інше, можуть суттєво ускладнити пересування велосипедом.
Велосипед на розв’язках
Їзда на велосипеді по дорогах поряд із машинами сама по собі жодних складнощів не викликає. Цього не можна сказати про подолання на велосипеді мостів, шляхопроводів та інших розв’язок. Власне, шляхопроводи є частиною розв’язок.
Розв’язки. Припустімо, велосипедист рухається прямо своїм маршрутом, жодних маневрів не виконує, жодної лінії дорожної розмітки не перетинає, але на розв’язці опиняється у другій, а то й у третій (!) смузі. Опиняється, бо праворуч з’являються смуги для повороту праворуч, “кишені” для зупинки громадського транспорту… Після розв’язки велосипедист знов опиниться на своїй першій смузі, але пару сотень метрів йому доведеться їхати між двома рядами автомобілів, які поки що в Києві рухаються набагато більше дозволених 50 км/год. Тобто перед розв’язкою велосипедист, що рухається прямо, змушений перелаштуватися у третій ряд, інакше він опиниться на смузі, що повертає праворуч, а від напрямку прямо його відділятимуть два ряди автомобілів!
Київ, проспект С. Бандери. Проїзд прямо у напрямку метро "Почайна"
Схожі ситуації виникають при під’їзді до шляхопроводу: праворуч від нього є ще дві смуги руху. Те саме, відповідно, при з’їзді з шляхопроводу: щоб повернутися на свою першу смугу, велосипедист має перетнути… ще дві! Так само, при подоланні однорівневих розв’язок з колом усередині велосипедист, що рухається прямо, перед колом змушений зсунутися ліворуч, щоб дати автомобілям, що рухаються слідом, можливість повернути праворуч.
Що кажуть про це Правила дорожнього руху?
А Правила дорожнього руху (ПДР)… нічого не кажуть! У розділі, що присвячений їзді велосипедом по дорогах поняття “розв’язка” взагалі немає! Є “проїзд перехресть”, а “проїзду розв’язок” нема! Таке враження, що розділ про велосипед просто переписується без змін з Правил 1960-х років, коли існувало 1-2 смуги руху, звичайне перехрестя та один світлофор над ним!
Київ, вул. Набережно-Рибальська
Як це вирішують велосипедисти?
Досвідчені міські велосипедисти керуються принципом: “Велосипед - транспортний засіб”. “Я їду прямо, нічого не порушую, я так само учасник дорожнього руху”. Впізнати їх у трафіку легко: впевнена поведінка, чітке попередження жестами про свої маневри на дорозі, шолом, велосипедне світло, часто - дзеркала заднього огляду на кермі чи шоломі. Інша, чимала частина велосипедистів, що керується вимогою ПДР “їхати якомога ближче до краю дороги”, змушена зупинятися, переводити велосипед пішохідним переходом, зупиняючи для цього два ряди автомобілів, щоб далі повернутися на потрібну дорогу та продовжити рух прямо. Ці переходи здебільшого нерегульовані, так звані «зебри» (до речі, вони є далеко не на усіх розв’язках, приклад - розв’язка на проспекті Степана Бандери у районі залізничної станції “Зеніт”). Такі розв’язки велосипедист, що рухається “за правилами”, тобто “по першій смузі біля краю дороги” не може подолати взагалі! Бо іншого шляху прямо, ніж через тунель, просто не існує!
Київ, Хрещатик
Так само два шляхопроводи на Новокостянтинівській вулиці: рух прямо можливий лише по них внизу - тупик та залізничні колії. З огляду на такі складнощі дехто з велосипедистів узагалі вирішує пересуватися тротуарами, що взагалі-то ПДР забороняє. Багато кого необхідність подолання таких проблемних ділянок стримує та відлякує від ідеї їздити містом на велосипеді взагалі.
Чи може тут допомогти розвиток мережі велодоріжок? На мою думку, дуже незначною мірою. Так, на прямих ділянках траси потоки машин та велосипедистів будуть відокремлені, але не вирішується якраз проблема проїзду розв’язок, а саме: вимушене перетинання велосипедистом двох смуг руху. Вважаю, можна дозволити велосипедисту рух на певних ділянках по другій та третій смузі. Але для цього має бути знижена швидкість авто у місті до 50 км/год, а на ділянках “спільного руху” машин та велосипедів - до 30 км/год з невідворотним покаранням за допомогою фото- та відеофіксації. Це зробить рух велосипедистів у потоці машин безпечнішим.
Київ, проспект Степана Бандери, поворот на вул. Богатирську
Нагадаємо, виділені зони для безпечного руху між першою і другою смугами є у пропозиціях змін до Правил дорожнього руху України, які підготувала Асоціація велосипедистів Києва.
Пропозиції з оновлення українських ПДР є результатом дослідження практик регулювання ПДР у 5 європейських країнах і збору пропозицій з оновлення українських правил та стандартів від користувачів велосипеда в Україні.
Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!
Це перепост мого блоґу на сайті https://u-cycle.org.ua/.
Чому саме мегаполіс і чим він відрізняється від просто міста? По-перше, розмірами та відповідно відстанями. По-друге, щільним автомобільним рухом. По-третє, складною транспортною інфраструктурою, яку той самий автомобільний рух, власне, породив.
Київ, просп. С. Бандери, метро "Почайна"
Відстані та жвавий автомобільний рух - фактори не принципові: далеко не всім велосипедистам треба долати велике місто з кінця у кінець, та й для тих, хто постійно їздить, відстані - не перешкода. Жвавий автомобільний рух взагалі мало заважає велосипедисту, який все одно пересувається першою смугою біля краю дороги. Так, велика кількість автомобілів спочатку лякає велобайкерів-початківців, але це питання, скоріше, психологічне. Через певний час людина звикає до машин поруч, набуває досвіду та починає їздити більш впевнено та спокійно. Те саме відбувається з водіями-новачками. А ось транспортна інфраструктура, тобто всілякі розв’язки, шляхопроводи, тунелі й таке інше, можуть суттєво ускладнити пересування велосипедом.
Велосипед на розв’язках
Їзда на велосипеді по дорогах поряд із машинами сама по собі жодних складнощів не викликає. Цього не можна сказати про подолання на велосипеді мостів, шляхопроводів та інших розв’язок. Власне, шляхопроводи є частиною розв’язок.
Розв’язки. Припустімо, велосипедист рухається прямо своїм маршрутом, жодних маневрів не виконує, жодної лінії дорожної розмітки не перетинає, але на розв’язці опиняється у другій, а то й у третій (!) смузі. Опиняється, бо праворуч з’являються смуги для повороту праворуч, “кишені” для зупинки громадського транспорту… Після розв’язки велосипедист знов опиниться на своїй першій смузі, але пару сотень метрів йому доведеться їхати між двома рядами автомобілів, які поки що в Києві рухаються набагато більше дозволених 50 км/год. Тобто перед розв’язкою велосипедист, що рухається прямо, змушений перелаштуватися у третій ряд, інакше він опиниться на смузі, що повертає праворуч, а від напрямку прямо його відділятимуть два ряди автомобілів!
Київ, проспект С. Бандери. Проїзд прямо у напрямку метро "Почайна"
Схожі ситуації виникають при під’їзді до шляхопроводу: праворуч від нього є ще дві смуги руху. Те саме, відповідно, при з’їзді з шляхопроводу: щоб повернутися на свою першу смугу, велосипедист має перетнути… ще дві! Так само, при подоланні однорівневих розв’язок з колом усередині велосипедист, що рухається прямо, перед колом змушений зсунутися ліворуч, щоб дати автомобілям, що рухаються слідом, можливість повернути праворуч.
Що кажуть про це Правила дорожнього руху?
А Правила дорожнього руху (ПДР)… нічого не кажуть! У розділі, що присвячений їзді велосипедом по дорогах поняття “розв’язка” взагалі немає! Є “проїзд перехресть”, а “проїзду розв’язок” нема! Таке враження, що розділ про велосипед просто переписується без змін з Правил 1960-х років, коли існувало 1-2 смуги руху, звичайне перехрестя та один світлофор над ним!
Київ, вул. Набережно-Рибальська
Як це вирішують велосипедисти?
Досвідчені міські велосипедисти керуються принципом: “Велосипед - транспортний засіб”. “Я їду прямо, нічого не порушую, я так само учасник дорожнього руху”. Впізнати їх у трафіку легко: впевнена поведінка, чітке попередження жестами про свої маневри на дорозі, шолом, велосипедне світло, часто - дзеркала заднього огляду на кермі чи шоломі. Інша, чимала частина велосипедистів, що керується вимогою ПДР “їхати якомога ближче до краю дороги”, змушена зупинятися, переводити велосипед пішохідним переходом, зупиняючи для цього два ряди автомобілів, щоб далі повернутися на потрібну дорогу та продовжити рух прямо. Ці переходи здебільшого нерегульовані, так звані «зебри» (до речі, вони є далеко не на усіх розв’язках, приклад - розв’язка на проспекті Степана Бандери у районі залізничної станції “Зеніт”). Такі розв’язки велосипедист, що рухається “за правилами”, тобто “по першій смузі біля краю дороги” не може подолати взагалі! Бо іншого шляху прямо, ніж через тунель, просто не існує!
Київ, Хрещатик
Так само два шляхопроводи на Новокостянтинівській вулиці: рух прямо можливий лише по них внизу - тупик та залізничні колії. З огляду на такі складнощі дехто з велосипедистів узагалі вирішує пересуватися тротуарами, що взагалі-то ПДР забороняє. Багато кого необхідність подолання таких проблемних ділянок стримує та відлякує від ідеї їздити містом на велосипеді взагалі.
Чи може тут допомогти розвиток мережі велодоріжок? На мою думку, дуже незначною мірою. Так, на прямих ділянках траси потоки машин та велосипедистів будуть відокремлені, але не вирішується якраз проблема проїзду розв’язок, а саме: вимушене перетинання велосипедистом двох смуг руху. Вважаю, можна дозволити велосипедисту рух на певних ділянках по другій та третій смузі. Але для цього має бути знижена швидкість авто у місті до 50 км/год, а на ділянках “спільного руху” машин та велосипедів - до 30 км/год з невідворотним покаранням за допомогою фото- та відеофіксації. Це зробить рух велосипедистів у потоці машин безпечнішим.
Київ, проспект Степана Бандери, поворот на вул. Богатирську
Нагадаємо, виділені зони для безпечного руху між першою і другою смугами є у пропозиціях змін до Правил дорожнього руху України, які підготувала Асоціація велосипедистів Києва.
Пропозиції з оновлення українських ПДР є результатом дослідження практик регулювання ПДР у 5 європейських країнах і збору пропозицій з оновлення українських правил та стандартів від користувачів велосипеда в Україні.
Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!