Мукачево - город политических комедий

[sormat]

Мукачево - город политических комедий, которые периодически устраивают всевозможные «освободители»-пришельцы и русофобы-галичане

Иван ЛЕЦОВИЧ

26 ноября 1944 года в Мукачеве состоялась комедия по сценарию Мехлиса-Хрущова. Тут был согнан энкаведистами всего за несколько дней 1-й съезд псевдонародных комитетов. Его главное решение так и не было

Comments

[podkarpatrus]

Міфічні заслуги монсиньйора Августина Волошина і горда постать будителя і вождя русинів А. Духновича в Ужгороді.

(Переклад на українську для українців)

За декілька послідніх років почали писати про «історичні факти Карпатської України» та її вождя А.Волошина декотрі "вчені", не знаючи реальних історичних фактів. Вони на замовлення політиків хочуть величати А.Волошина та його команду та ще і ставити йому нові пам’ятники навіть у Києві. Але легко проаналізувати чи Волошин заслужив дійсно на таку увагу. Адже ми, старше русинське покоління, ще живі і пам’ятаємо правдиві хустські події 1939 року, а не надумані націоналістами.

По-перше, Європейська історія не терпить обману та неправдивих фактів. Теперішня Закарпатська область в той час 1938-39 и до 1945 р років мала назву «Подкарпатська Русь», та входила до складу Чехословацької Республіки, як Національна Русинська Автономія. Юридичної чи географічної назви «Карпатська Україна» в той час не було, хіба, що в Хусті і то на дві години у головах січовиків і її ніхто і ніколи не визнавав. Останні 12 районів, як Березнянський, Перечинський, Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський, Свалявський, Міжгірський, Воловецький, Тячевський, Раховський та Іршавський до Хустської "Забави" галицько-фашистських терористів ніякого відношення не мали.

Міняти юридичну назву держави має право тільки загально крайовий Референдум, законно призначений. Тому справедливо буде назвати їх витвір як «Хустська Украйина», а не Карпатська Україна. Адже на Підкарпатську Русь імігрувало спершу 3000 бойовиків терористів, а пізніше ще 12 тисяч галичан та росіян, оскільки Г. Масарик створив широку демократію та й відкрив границі республіки для втікачів з Росії і Польської Галичини. Оскільки відкривалися русинські школи, то відчувався нехватка вчителів. Зате велика частина емігрантів влаштувалися у нашому краї на роботу. Спочатку - Августин Волошин, будучи греко-католицьким священиком та директором дівочої вчительської семінарії в Ужгороді, вів себе як русин-патріот. Був він спочатку нормальним послідовником русинської ідеї А.Духновича. Ще у 1909 році у календарі «Місяцеслові» писав так: «Ту страшную заразу украйинизма и радикалізма которая в последнёє время так сильно розмножилась, которая завела постоянную борьбу Русина, отчуждая ёго от языка и церкви, даже от имени русинського, которая мнимую свою правду и любов со страшной ненавистю распространяет дома».
http://rusin.forum24.ru/?1-4-0-00000041-000-0-0-1206628625