Про сьогодні
Ну, вже мабуть про вчора :). Але мій час троха схиблений і позначки між вчора і сьогодні трапляються рідко та непропорційно. Зранку я проспала. На інше, в принципі, не розраховувала... Думала, що було б незле, аби хтось зранку витягав мене з ліжка. А потім подумала, що ще краще б було, якби хтось мене вкладав ще вчора, а не вже сьогодні :).
Довго з малим розкачувались, робили уроки, читали про змій, дивились мультики, аж поки до мене не дійшло, що за пару годин прийдуть гості. Спочатку я не могла знайти блендер. Потім вирубало світло. Щиток, звичайно ж, під замком, ключ від нього, звичайно ж, у сусідів. Сусіди, звичайно ж, терпіти не можуть слово квартиранти. На прохання дати мені ключ, аби я собі зробила і не напружувала їх щоразу, сказали, що в них колись лічильники вкрали, тому "без образ". Ага, а раніше інші сусіди казали, що у них інтернет крали. Мля, де я живу...
Потім я зрозуміла, що уявлення не маю, що робити з тим морським коктейлем. А паштетики з мідій та креветок забрали немало часу... Перечистити таку кількість креветок - я заслуговую на памятник, Попелюшка ціха ридає в куточку. І мене осінило - зробити плов з восьминіжками, кальмарами та іншими гадами. Ну, бувало і краще, і гірше теж бувало :).
Світло знову вирубало, коли я мішала своє варево в каструлі, малий нив, що не хоче доробляти англійську, під підїздом вже стояла гостя, а лампочка вкручувалась в люстру. Сусіди вирішили зробити вигляд, що їх немає вдома, але не на ту напали :). Одним словом, якщо хтось шарить в патронах, проводках і тд і хоча б може глянути і сказати, куди мені йти і що говорити електрику, то обіцяю вечерю. Котлети нормально буде? Бо моя екзотика щось нікого не чіпляє :).
З усіх запрошених прийшло аж двоє людей. Рис я їстиму тиждень щонайменше. Але нічого, я його люблю. Малий закатував істерику. Гості мужньо тримались. Телефон розривався. Але ми мужньо впорались з вином, і з дітком, і я навіть з мамою.
Дякую, тим, хто прийшов. Цей вечір мене також чомусь навчив. Хоча б тому, що мідіям - ні :). І ще тому, що навколо тисячі життів. І триматись варто тільки свого. І бути вдячною, не розраховуючи на майбутнє.
А вночі мені снився пречудовий зорепад. Неймовірно яскравий та красивий, аж дух перехоплювало... А зараз лягатиму спати з часткою суму, але при розумі, що не може не тішити. Хоча й надто холодному... Завтра (по-моєму) буде новий день. І хай він у всіх буде добрим. І щасливим.
Довго з малим розкачувались, робили уроки, читали про змій, дивились мультики, аж поки до мене не дійшло, що за пару годин прийдуть гості. Спочатку я не могла знайти блендер. Потім вирубало світло. Щиток, звичайно ж, під замком, ключ від нього, звичайно ж, у сусідів. Сусіди, звичайно ж, терпіти не можуть слово квартиранти. На прохання дати мені ключ, аби я собі зробила і не напружувала їх щоразу, сказали, що в них колись лічильники вкрали, тому "без образ". Ага, а раніше інші сусіди казали, що у них інтернет крали. Мля, де я живу...
Потім я зрозуміла, що уявлення не маю, що робити з тим морським коктейлем. А паштетики з мідій та креветок забрали немало часу... Перечистити таку кількість креветок - я заслуговую на памятник, Попелюшка ціха ридає в куточку. І мене осінило - зробити плов з восьминіжками, кальмарами та іншими гадами. Ну, бувало і краще, і гірше теж бувало :).
Світло знову вирубало, коли я мішала своє варево в каструлі, малий нив, що не хоче доробляти англійську, під підїздом вже стояла гостя, а лампочка вкручувалась в люстру. Сусіди вирішили зробити вигляд, що їх немає вдома, але не на ту напали :). Одним словом, якщо хтось шарить в патронах, проводках і тд і хоча б може глянути і сказати, куди мені йти і що говорити електрику, то обіцяю вечерю. Котлети нормально буде? Бо моя екзотика щось нікого не чіпляє :).
З усіх запрошених прийшло аж двоє людей. Рис я їстиму тиждень щонайменше. Але нічого, я його люблю. Малий закатував істерику. Гості мужньо тримались. Телефон розривався. Але ми мужньо впорались з вином, і з дітком, і я навіть з мамою.
Дякую, тим, хто прийшов. Цей вечір мене також чомусь навчив. Хоча б тому, що мідіям - ні :). І ще тому, що навколо тисячі життів. І триматись варто тільки свого. І бути вдячною, не розраховуючи на майбутнє.
А вночі мені снився пречудовий зорепад. Неймовірно яскравий та красивий, аж дух перехоплювало... А зараз лягатиму спати з часткою суму, але при розумі, що не може не тішити. Хоча й надто холодному... Завтра (по-моєму) буде новий день. І хай він у всіх буде добрим. І щасливим.
Click to view