Про роботу
Мабуть, найцікавіший і, водночас, наймарудніший та втомливий етап підготовки матеріалу - це перелопатити безліч інфи. Ти не знаєш, знадобиться тобі та величезна кількість трактатів або, можливо, з цілої купи використаєш посилання на щось інше. Але читаєш, шукаєш, читаєш, шукаєш, поки перед очима усе не попливе. І класно, якщо в процесі збору інформації таки прийде осяяння і вийде одразу впевнено та легко виокремити одну провідну думку, правильно розставити акценти і побачити скелет майбутнього дітища. А якщо ні? А писати треба... Найбільше не люблю починати писати щось, коли ще не бачу кінцівку. І стає страшно, коли минає час, а осяяння не приходить. Виникають підозри: може не там шукаю, може не те шукаю, може не про те пишу? от і зараз - інформації, хоч ложкою їж, а тексту не видно... Хоча, коли складався список тем, все здавалося таким простим та очевидним...
Але нічого. З власного досвіду знаю, що окрім осяяння, є ще один класний метод написання матеріалів - сісти і написати. Дуже дієво, чесно.
Тож піду я, почитаю щось літературне :).
Але нічого. З власного досвіду знаю, що окрім осяяння, є ще один класний метод написання матеріалів - сісти і написати. Дуже дієво, чесно.
Тож піду я, почитаю щось літературне :).