Не в тему

[soncevirr]

А я, між іншим, можу бути шалено ревнивою. Шалено рідко, але на пустому місці. От, наприклад, буква якась в смс-ці пропущена. І все, мене порвало. Або якісь там невідомі друзі на ФБ. А у мене в голові - картини вбивства. Кого - ніколи до кінця не вирішується, але, підозрюю, цілого світу. Або просто не з тієї ноги встала. Звичайно, відсутність логіки - страшить. Але, чесно-чесно, таке буває вкрай рідко. У повнолуння, наприклад.

Страждати фігньою на повнолуння - то у нас сімейне. Тато дах мусив обома руками тримати, я ходила уві сні, малий істерить. Напевно, є якийсь звязок. Зате на магнітні бурі ми не реагуємо і взагалі в них не віримо. Я вірю тільки у маленьких чоловічків ,що живуть у траві, у Карлсона та Мумі-тролля, а ще у відьом. Колись також вірила у кохання. мабуть, повірю знову, бо це майже так само містично, як і віра в Бога.

Я ревную, але якось неправильно. Виключно в голові. Я би це навіть ревнощами не назвала, але іншого слова не знаю :(. Мабуть, не вистачає походів у театр. Насправді я поважаю право на життя кожного, чесно, навіть знайомих чоловіків. І у них може бути своє життя. Тому кожен такий напад - це нова театральна постановка або кіносценарій в голові та привід для самовдосконалення.

А ще, аби вас не ревнували, не ставайте чиїмись. До власності звикаєш, навіть, якщо не користуєшся нею.