Про подорожі та життя. Анонс, поки сама повірю

Aug 28, 2013 23:48

Бейліз з дюті-фрі став у нагоді попри свою захмарну як на міфи про аеропорти ціну. Ну де б я тут, у Львові, перлась за ним серед ночі? Я, мабуть, відчувала, що він знадобиться. І так і є. І сни мої віщі. Але не передбачили новин по приїзді, що заганяють в глибокий шок. Хоча це усього лише свідчення того, що квест продовжується. І я подумаю про це завтра.

Якщо дуже коротко, то Вісла-Ельба-Майн-Рейн-Сена. Краків-Вроцлав-Легніца-Дрезден-Франкфурт-Париж. Автостоп, залізниця, автобуси, літак. Пять днів. Майже без сну, на різної якості кави, зі спілкуванням з людьми різних кольорів шкіри, орієнтацій та носіїв різних мов. Нічні екскурсії, денний дощ, вулична їжа народів світу, дороги, дороги, дороги... Я ж кажу, мрії здійснюються. Хто ще в це не вірить? Щоправда, мріяти треба правильно :). Працюватиму над цим.

Якщо ми зустрілись тільки для того, аби ця подорож втілилась у життя, то я щаслива. Хоча я вірю, що разом ми можемо ще й не таке. Додалось віри в себе, в тебе, в людей, в Бога і в життя. Непоганий результат попри труднощі, чи не так?

подорожі, я, люди у моєму житті, очі

Previous post Next post
Up