Але знов безсоння...
брешу, брешу. ніякого безсоння - сплю як людина з чистою совістю. Хоч це не зовсім так. Я просто завжди гарно сплю. "Война войной, а обед по расписанию".
Скільки справ треба зробити. І мені радісно, коли я про це думаю, але власне до справ лапки не доходять. ех...
болить в боку, тому настрій не найкращий.
Відчуття таке, наче на мене наклали стримуюче закляття, або сидить на плечі мале чортеня і тяжко відпрацьовує свою сірку, відводячи мене від того, що справді треба робити (причому давненько вже так). Тому що замість того, щоб в дану мить я писала анкету персонажу чи заповнювала чар-лист, чи перекладала субтитри, чи хоча б готувала оновлення для династії (я мовчу вже про роботу), я пишу про те, що не можу цього зробити. Та ще й переводжу стрілки на бідне чортеня, якого навіть не існує.
І я можу скільки завгодно виправдовуватися тим, що немає натхнення (бла-бла-бла)... це й буде не зовсім правдою. Натхнення в мене є. В голові кружляють картинки, образи, персонажі і, здається, хочуть вирватися назовні. А я їх не пускаю, бяка така. Олівця в руки вже кілька місяців не брала.
А ще мені б хотілося зараз бути в Сквирі з хлопцями, біля річечки, з палатками, багаттям і всим таким. Навіть якщо там були б чужі хлопаки чи дівки.
<Анатолій: або як варіант ти з Віталіком я з Льошою а настя хай з рибою балакає
Оксана: Нахуй всіх дівчат крім мене))):>
це жахливо, що я так говорю, правда ж? але тільки коли нас троє, мені це здається кошегним. Тільки ми. Я скажений егоїст.