Книжка
Дійшли руки в мене до Роксолани. Осипа Назарука. Ніколи не читала, не дивилась серіалу і взагалі знала про неї лише загальні відомості. Прочитавши дуже розлогу статтю замість вступу до книги авторства к.ф.н. Ю.Кочубея, налаштувалась на те, що це дійсно чимось видатна особистість варта поваги і захоплення. Прочитавши книгу, зрозуміла, що видатна, тільки не так все чудово і райдужно, як у передмові.
І ото прочитавши дуже гарний роман, який п. Кочубей відносить до одних з тих небагатьох романів, де автор не викладав вигадок, а максимально спирався на вивчену і досліджену історію Роксолани, у мене виникло велике здивування, щоб не сказати обурення. Ну але то таке. От поясніть мені - чим і чому захоплюються Роксоланою? Мая твая нє панімат... Чим саме там захоплюватись? Чому на честь неї названо цілий курінь у Львівській пластовій станиці? Ні панімат... В дами дійсно дуууже непересічна доля, але зі сторінок роману у мене набагато більшу симпатію і повагу викликав султан Сулейман. Той, що її чоловік.
Дама зрікається своєї віри, щоб могти побратися із султаном. Ну нехай. (Тут і далі констатую факти, не осуджуючи її, бо не була в тій ситуації і не знаю як би я вчинила маючи подібні умови і знаючи всю ситуацію). Дама дуже вміло крутить султаном, який у неї до безтями закоханий. Ну нехай. Вмілим невеликим театральним дійством усуває вагомого помічника султана, який надумав шантажувати її. Нехай. Це була реальна загроза життю її дитини - теж не знаю як би я вчинила і вважаю, що з шантажистами тре чітко і жорстко. А далі мадам понесло. Вона так хоче бачити свого старшого сина на троні Османської імперії що розвиває жахливу інтригу,в результаті якої, султан страчує свого першого сина від іншої жінки...І не тільки сина. І це я не осуджую - Бог їй суддя. Хоча мене це жахає, це не те слово. Можливо, якби раптом із султаном щось сталось і трон зайняв старший син, вбили б Роксолану і її синів... Можливо цим якось можна пояснити її дії, не знаю. Але так вимальовується, що це все амбіції і дике бажання влади. Ну і що? Зло породжує зло. В результаті цих Роксоланиних розкладів - вона втратила молодшого сина, якого теж стратили за заколот, а Османська імперія розвалилась, бо була під проводом старшого сина-п"янички... І не просто Османська імперія, а Османська імперія, яка бува в надзвичайному розквіті у всіх відношеннях. Да уж... Є чим гордитись. Валять - нє строїть....Але і це не все. 9 онуків Роксолани були задушені за наказом десятого для забезпечення єдиновладдя і запобігання заколотів...
Чим гордитись? Тим що українка так сподобалась турку? це якимось комплексом меншовартості посмерджує. І то серйозним...Не розумію...
Мож хто пояснить мені?
І ото прочитавши дуже гарний роман, який п. Кочубей відносить до одних з тих небагатьох романів, де автор не викладав вигадок, а максимально спирався на вивчену і досліджену історію Роксолани, у мене виникло велике здивування, щоб не сказати обурення. Ну але то таке. От поясніть мені - чим і чому захоплюються Роксоланою? Мая твая нє панімат... Чим саме там захоплюватись? Чому на честь неї названо цілий курінь у Львівській пластовій станиці? Ні панімат... В дами дійсно дуууже непересічна доля, але зі сторінок роману у мене набагато більшу симпатію і повагу викликав султан Сулейман. Той, що її чоловік.
Дама зрікається своєї віри, щоб могти побратися із султаном. Ну нехай. (Тут і далі констатую факти, не осуджуючи її, бо не була в тій ситуації і не знаю як би я вчинила маючи подібні умови і знаючи всю ситуацію). Дама дуже вміло крутить султаном, який у неї до безтями закоханий. Ну нехай. Вмілим невеликим театральним дійством усуває вагомого помічника султана, який надумав шантажувати її. Нехай. Це була реальна загроза життю її дитини - теж не знаю як би я вчинила і вважаю, що з шантажистами тре чітко і жорстко. А далі мадам понесло. Вона так хоче бачити свого старшого сина на троні Османської імперії що розвиває жахливу інтригу,в результаті якої, султан страчує свого першого сина від іншої жінки...І не тільки сина. І це я не осуджую - Бог їй суддя. Хоча мене це жахає, це не те слово. Можливо, якби раптом із султаном щось сталось і трон зайняв старший син, вбили б Роксолану і її синів... Можливо цим якось можна пояснити її дії, не знаю. Але так вимальовується, що це все амбіції і дике бажання влади. Ну і що? Зло породжує зло. В результаті цих Роксоланиних розкладів - вона втратила молодшого сина, якого теж стратили за заколот, а Османська імперія розвалилась, бо була під проводом старшого сина-п"янички... І не просто Османська імперія, а Османська імперія, яка бува в надзвичайному розквіті у всіх відношеннях. Да уж... Є чим гордитись. Валять - нє строїть....Але і це не все. 9 онуків Роксолани були задушені за наказом десятого для забезпечення єдиновладдя і запобігання заколотів...
Чим гордитись? Тим що українка так сподобалась турку? це якимось комплексом меншовартості посмерджує. І то серйозним...Не розумію...
Мож хто пояснить мені?