вербовки на Донбас
Часто в якомусь селі на Луганщині у мешканців побитих мінами будинків беруть інтерв'ю. При чому часто російською (хоч і ТСН але журналістка за кадром російською питає, я ж чую), і чи не кожний третій-четвертий відповідає суржиком, а якщо старенька бабуся - то кожна друга
( Read more... )
Про складний, але багато в чому український фундамент.. на якому виросло те "чим удобряли"
до речі, на "вишивальних зібраннях" познайомилася з подружжям з Луганська - такі класні обоє!! у них вже старша дитина доросла зовсім, чоловік - майстер з вишивки. Такого мужнього вигляду, і не скажеш..:)
так писав у розмові про це саме на фб:
"так, Донбас переважно український. Так, на півдні Донецької області є поселення греків, на північному заході є невелика кількість етнічно російських сіл (мій дід саме з такого), мешканці яких більш ніж за 200 років вже асимілювались, а в прикордонних селах південного сходу Луганської області подекуди ще живуть нащадки донських козаків. Але переважна більшість поселень Донеччини та Луганщини українські. На Донеччині крім українських сіл, яким вже років по 300 або й більше, є багато сіл, які з'явилися внаслідок депортацій з західних земель. Мені принаймні відомо про дві хвилі таких переселень. Мешканців цих сіл легко впізнати за прізвищами і за іменами, за характерним мовним діалектом, який вони зберегли до тепер. І церкви в цих селах часто греко-католицькі. На Луганщині в селах Переможне та Карла Лібкнехта живуть лемки, діди яких були переміщені туди в 1947 році в ході сумнозвісної операції "Вісла". В Переможному проводилися фестивалі лемківської культури «Стежками Лемківщини». Отже, такого плану зв'язків сімейних між сходом і заходом, та всією Україною дуже і дуже багато. Трохи інша картина у великих промислових містах. Як Ви зазначили, Донбас активно розбудовувався. Особливо в 40-50-ті роки. На будівництво приїздили відусіль. І не лише українці чи росіяни. Тому в містах суцільний "інтернационал" і великі міста російськомовні. Але далеко не 100-відсотково. Бабці в Луганську під під'їздом, в якому ми жили 12 років, говорили суржиком. Часто можна було спостерігати що на лавочці поруч сиділи дві старенькі. Одна з них говорила практично чистою російською, друга - майже літературною українською. Вони приїхали доживати свій вік до дітей. Одна десь з під Волгограду, інша з Вінницького села. Говорячи Вашими словами, я сказав би, що якщо копнути гарненько, то дуже в багатьох родинах по всій Україні є родичі на Донеччині або на Луганщині. Або хтось колись з рідні працював на розбудові Донбасу."
Reply
Leave a comment