шкільні проводи
У доні в школі сьогодні проводжали в АТО двох бійців батальйону "Донбас" (позивні Нік і Дольф, здається) - один старшого віку офіцер, батько двох дітей, одна з дочок - випускниця нашої школи, другий молодший з Миколаєва, сину 7 років.
Напередодні сказали щоб приготували якісь власноруч виготовлені талісмани. Так як доця плете з бісеру дуже гарні об'ємні вироби, запропонувала її одразу сплести бісерну лілейку з жовтими і по краю блакитними пелюстками - на ідею пристала, сплела. А ще купили прапор (я через тісний контакт з фб знаю що прапори ТАМ дуже цінуються :) )
Сьогодні цілий урок гуртом писали на ньому (дві лінієчки поклали, рівненько маркером) "Слава Україні" і "Повертайтеся живими". внизу по застроченому краю "мережкою" написали свої імена, 9-А, номер школи, 2014.
А ще плели браслети із жовтих і блакитних стрічок, а одна з дівчат зробила кілька талісманчиків-підвісок типу "музика вітру" - із зубочисток хрестом, натягнутими у вигляді ромбу кольоровими нитками. Всі одностайно вирішили що найкраще поєднання кольорів було червоно-чорне.
Зустріч з бійцями була в актовому залі, зібралися математичні "ліцейні класи" 8,9,10 і 11 (як кавові зернята, "дбайливо відібрані" у "А" класи :) ).
Доця каже така тепла була зустріч, аж плакали багато хто.. І гімн співали, і хвилина мовчання була, трошки вірші почитали - один новий Ліни Костенко, пару нових про війну (нових, що приємно, поетів, ставших відомими не в останню чергу завдяки соціальним мережам), вчительський гурт "Мальви" пісню заспівав (вони в 1 тур "Україна має талант" виходили колись до речі, дуже гарно співають ) ), а потім два класи гуртом оточили їх і співали "Україно" Петриненка.. каже доця, по ним було видно що їм так у тому гурті і в тій "Україні" в кайф було..:)
Попросили щось розповісти - що вони захочуть.. каже доця що всього не запам'ятала, але що найбільше - казали що немає таких які не бояться, страх є і це нормально, але вони відчувають що за ними - всі ми, ті хто чекає і підтримує, офіцер казав що у них і гасло "Ніхто крім нас". Що в соціальній рекламі де хлопець каже: "пам'ятаєш, мамо, я просив брата, тепер у мене їх 24.. " - це правда, вони і називають так одне одного і відчувають як братів, і коли ти знаєш що за тебе 500 готові померти - то і ти за них. Що вони були у штурмовій бригаді "Донбаса", і там під Іловайськом теж (зараз у відпустці і вертаються назад), що взагалі їх завдання - підійти, зачистити і відійти, але через те що керівництво ще не дуже вміле, виникли такі важкі ситуації..
Коли моя вишивана дівчинка з однокласницею винесли прапор і свої талісмани (у інших були квіти, банер, але таких рукодільних, схоже, і не було як наші дівчата поробили) - хлопці пообіцяли почепити прапор в Донецьку. :) фотографувалися багато.. а школярі-хлопці коли прощалися за руку, казали свої побажання.. доця каже що її здається жодний не повторився - настільки було від душі.
Всі молодці: і добровольці що прийшли, і вчителі що запросили і організували, і діти. Ну не може така енергетика піти в нікуди.. хай тримає їх і надихає, і оберігає.
Повертайтеся з перемогою, повертайтеся живими, дорогі наші хлопці.
Напередодні сказали щоб приготували якісь власноруч виготовлені талісмани. Так як доця плете з бісеру дуже гарні об'ємні вироби, запропонувала її одразу сплести бісерну лілейку з жовтими і по краю блакитними пелюстками - на ідею пристала, сплела. А ще купили прапор (я через тісний контакт з фб знаю що прапори ТАМ дуже цінуються :) )
Сьогодні цілий урок гуртом писали на ньому (дві лінієчки поклали, рівненько маркером) "Слава Україні" і "Повертайтеся живими". внизу по застроченому краю "мережкою" написали свої імена, 9-А, номер школи, 2014.
А ще плели браслети із жовтих і блакитних стрічок, а одна з дівчат зробила кілька талісманчиків-підвісок типу "музика вітру" - із зубочисток хрестом, натягнутими у вигляді ромбу кольоровими нитками. Всі одностайно вирішили що найкраще поєднання кольорів було червоно-чорне.
Зустріч з бійцями була в актовому залі, зібралися математичні "ліцейні класи" 8,9,10 і 11 (як кавові зернята, "дбайливо відібрані" у "А" класи :) ).
Доця каже така тепла була зустріч, аж плакали багато хто.. І гімн співали, і хвилина мовчання була, трошки вірші почитали - один новий Ліни Костенко, пару нових про війну (нових, що приємно, поетів, ставших відомими не в останню чергу завдяки соціальним мережам), вчительський гурт "Мальви" пісню заспівав (вони в 1 тур "Україна має талант" виходили колись до речі, дуже гарно співають ) ), а потім два класи гуртом оточили їх і співали "Україно" Петриненка.. каже доця, по ним було видно що їм так у тому гурті і в тій "Україні" в кайф було..:)
Попросили щось розповісти - що вони захочуть.. каже доця що всього не запам'ятала, але що найбільше - казали що немає таких які не бояться, страх є і це нормально, але вони відчувають що за ними - всі ми, ті хто чекає і підтримує, офіцер казав що у них і гасло "Ніхто крім нас". Що в соціальній рекламі де хлопець каже: "пам'ятаєш, мамо, я просив брата, тепер у мене їх 24.. " - це правда, вони і називають так одне одного і відчувають як братів, і коли ти знаєш що за тебе 500 готові померти - то і ти за них. Що вони були у штурмовій бригаді "Донбаса", і там під Іловайськом теж (зараз у відпустці і вертаються назад), що взагалі їх завдання - підійти, зачистити і відійти, але через те що керівництво ще не дуже вміле, виникли такі важкі ситуації..
Коли моя вишивана дівчинка з однокласницею винесли прапор і свої талісмани (у інших були квіти, банер, але таких рукодільних, схоже, і не було як наші дівчата поробили) - хлопці пообіцяли почепити прапор в Донецьку. :) фотографувалися багато.. а школярі-хлопці коли прощалися за руку, казали свої побажання.. доця каже що її здається жодний не повторився - настільки було від душі.
Всі молодці: і добровольці що прийшли, і вчителі що запросили і організували, і діти. Ну не може така енергетика піти в нікуди.. хай тримає їх і надихає, і оберігає.
Повертайтеся з перемогою, повертайтеся живими, дорогі наші хлопці.