помилки... зі страшними наслідками
читаю розповідь Семенченка про трагедію під Іловайськом:
http://www.hromadske.tv/politics/semen-semenchenko-pro--ilovaiskii-kotel--gromadske/
хочу розібратися хто зробив помилку..
"За суттю було рішення провести розвідку боєм, бо сил немає. Що таке розвідка боєм? Доходимо до першого укріпрайону, виявляється вогнева точка, туди лупить артилерія. Все ( Read more... )
вот, скажімо, до певного часу з 2008 по 2011 я розраховував на Путіна і всяку-таку духовність яка певно, "не підведе", знаючи скільки взагалі "геополітичних ворогів у духовності християн, слов'ян, взагалі всього "подарованого""
про те що духовність зрештою виявиться зовсім іншим світом - художнім і скоріше що особистим(просто кожен "сам-собі-Реріх" створює власний "сам-собі-духовний світ") - свідчило тільки вже коли вся духовність ЯК Я ЇЇ ОЧІКУВАВ - збулася, і от тоді пропала , настали сурові будні суспільства що геть не переймається такими наївними речами, а гребе матерію
ну да ладно, кожному - свій урок і своє задовлення від досягнень, що комусь справжнє, а зі сторони - можна взяти це слово в лапки(")
ну так от, в тому-то і річ що сам майдан - з самого початку міфологічна система, як наше уявлення про політику Путіна, про геополітику, взагалі про все на світі;
по єдиної думки як воно насправі влаштовано нема, а на собі за 3 місяці я відкрив що воно постійно ГРАЄ
*а далі те що мене хвилює залишу вкінці
висновок: не ставитися ні до чого як до остаточного, а діяти по ситуації. І - по вірі, коли вона бажає кращого.
Останнім часом я теж поводився так, що завдяки своїм "предсказаніям" міг навлекти більше біди ніж усі "повідомлення блогерів про переміщення в Іловайську" - за 3 роки, але я так вірив. Мені більше нічого не лишалося, з того що я міг і як обмежено (бо літературний стиль і дотримання "рамок" для суспільства - це обмеження, аби тільки бути почутим, чого так часто не вистачає голосу глузду в голосі програм розуму) сприймав ситуацію "по собі" - бо по собі я можу судити як той що 3 місяці і за все минулі молоді роки стільки нагріб деталей до реальності, шоку і переживань, що на ці три роки 2012-2014 - у мене геть не лишилося інших емоцій, лише злість, за що й переживаю, але то таке - вміння контролювати "внутрішнього звіра" - єдина що нас утримує людьми у ситуації коли Людськість світу ставиться під питання.
Тому ситуація під Іловайськом, схоже, це вимушений розвиток сюжету, де одні хочуть, а інші не збираються.
Нагадую, досі ефективно воюють добровольці, а воєнкомати просто бюрократично тягнуть оберт довідок та обмежень.
(з іншого боку воно й правильно, мовляв хто хоче добровільно померти - робіть це у власний спосіб, але проблема в тому що саме через таку бездушну систему і хочеться воювати насмерть, чим я успішно і займаюсь стосовно свого життя з того моменту як вирішив "покращувати усілякоможливо суспільство" -ну, десь 2006, коли у самого НІЧОГО НЕ ЛИШИЛОСЯ У ЩО ВІРИТИ, ТВОРИТИ І НАДІЯТИСЯ.
Reply
*у мене особливе відношення до останніх подій, тому ці три роки для мене минули майже не лишившись у власній пам'яті - лише у блогах чим і займався замість всього іншого "вільного" життя, бо сам себе 3 роки тому "заклав", при яких умовах (прокручуємо ситуацію задом-наперед, а нагадала книга Антіна Мухарського "Майдан. (Р)еволюція духу" про "янголів майдану" де у хлопців під час розстрілів на інститутській була повна дезоорієнтація простору і часу - здавалось що пройшло 20 хвилин а пройшло півдня - і діяли вони наче під гіпнозом у такій екстримальній ситуації (до речі, батько Олеся Бердника теж так діяв перевозячи сім'ю на початку війни - по наїтію, сам собі неможливо пояснити чому його так повело, це у книзі "Пітьма вогнища не розпалює").
1. коли почалися смерті поряд з символічно-натякливим рядом моїх записів і пошти (навіть тому "Джартів не розумієш?"№;) -опечатка -вилилася у підозру що навмисне помер регіонал Джарти) _ кілька з особливим нятяком в один час одномоментно поміченних - що звісно тепер я розумію що це було чи можна було організувати якщо однакове у мене було мисленне поле з довколишньою "кармою" а отже і силами її "зумовлюючими"(це треба багато біографій почитати, щоб підмічати такі Випадкові моменти - з доленосністю) - я втратив спокій і відчуття безпеки а заразом і звичну картинку світу - це ж , можливо, чорний піар щоб мене згодом звинуватити - мій журнал - у чорній магії, що я для когось представляю потенційну кар'єрну небезпеку! Почав викривати, був якраз 2011.08.17-20 і на той момент я так вдало пожартував порівнявши персонаж з Хельсингу до піар-кампанії ВОНИ що на наступний день чомусь їй погіршало (записи тих днів видалив, бо відкручувало мозок так, що я більше боявся що поламав світ - тим більше землетруси у той час передень і післядень незалежності оголосили в США, як нещодавно на нашу двадцять третю річницу землетрус по Канаді пройшов - чого б це... а тоді все було дуже поєднано з тим що відбувалось у мене в голові і довкола мене з інформацією і подіями -все злилося в ОДНЕ де не зрозуміло чи я маю вплив, що мене несе "по течії"_ по доганянні впливу. Але я ж письменник - міг би й передбачити? Потоком. "Передбачати".
2. Коли з ворогом опріділився і влаштував самопожертвенну війну(бо відчував смерть і собі, і зо загрожувало -всім, і можливість рабства, "духовного", такого собі "рептилоїдногО" як ДНРівці роблять із жителями Донбасу) - закидав весь інтернет чим вірив що поможе - тобто, брєдом, терплячи дуже сильні стани "внутрішнього заціпеніння" трохи втрати думки про яку щойно писав (ніколи такого не було ,як і "синхронізованих смертей" - як Леся ГОнгадзе і Юрій Яковлєв у ніч/чи добу розгону Беркутом на майдані) - ну і зрештою просто переживань "Домовленностей на вищому рівні", Що у мене було? Шамбала, мольфари, "відьмократія образу-символу " Тимошенко(нагадаю всі ваші і наші і всіхні думки щодо путіна - лише рефлексія на загальний Образ), Аріман, якісь "спецназівці" духовного типу - у що вірив, про що читав. .. що одномоментно ПОВІРИВ під шоком, як картинки "Правого Сєктора" якими кримчани засрали собі мізки на безкінечну прокрутку і віддали крим - на поталу відчуттю фальшивих перемого РАПТОВІСТЮ.
Reply
3. щодо перемог РАПТОВІСТЮ. Після землетрусів у Сша, судилищу над Юлією і наче відміни розгортання ситуації зі свободівцями та іншими по дестабілізації (а в Європі, може бути, чорношкіре мусульманське населення мародерствувало, при чому я ранком 2011.08.06 відправив лист - гнівне нагадування про зоорозслідування з 8-ою серією HellsingOVA де прирівняв себе до тогочасного образу "Дартаньяна"(у думках, бо у думках я скажімо потім обігрував тему бігової доріжки де - ТАКЕ досягнення! - обігнав Чернівецького і Юльку - і на наступний день-два бач маньяк убив дітей у селі орлівка(Орлеанскьій ефект "Жани Дарк" з якою порівнювали Тимошенко! Землетруси у штаті "Вірджнінія" - "Діва"!- мозок правцював так швидко що як у страшному сні рождав картинки раніше ніж ти захочеш уникнути забуванням -мовляв викинути із думки щоб не збулися,але сон виявлявся по"Тролерськи" швидким - хто б знав що життя обігруючи "символічний світ" здатне до такої "зверненої відьмократії" а потім відчуття поломаної матриці???) Що цікаво, у тому листі 2011.08.06 - ще було вставлення наїтієм листа зі скаргами на ПриватБанг, Коломоського, да.
але що зрештою? Я відчував що певний сценарій і за ним стоять мудрі люди,але потім у всьому розувірився - мудрих людей, скоріше, нема. Або вони самозародженні вигадані персонажі "наїтієм" як у будь-якій духовній літературі, коли Сили Долі представляються тим у що віриш чи можеш раптово повірити - тобто, власним ВІДЗЕРКАЛЕННЯМ
подробиці з посиланнями - таг "синхронізація" ,сприймайте за власний простір", Всесвіт" - досвіду(!!!)
просто, видно, я громадянин іншої держави - власної - як кожна творчо-глобальна особистість ,тому й Україну бачу тільки в тонах, в якіх вона небуденно-цікавіша..тому такі гострі пригоди по волонтерству на притягуванні нещасть по собачкам, а потім і коло знайомств, знання яких зумовили НАСТАННЯ "по справжності віри" перелічених вище пригод, що звісно для мене було шоком.
А путін- хуйло.
кажу в перший ращз ;)
Reply
Я знаю про волонтерство для собак..
а зараз, в цей час, працюєш волонтером - для людей?
Reply
* ну а от що робота кур'єрська..якраз поспішаючи на чергове замовлення яке я сьогодні тричі відклав і встиг під саму ніч блукаючи в потемках на території медичного інституту - якраз по дорозі до метро попався слабкий і на вигляд старий і глухий худующий кіт-сіамець що меланхолічно сидів на дорозі і не реагував на проїжджаючі машини, навіть коли підійшов і гукнув на ньго - не повернув голови, що я ногою його відвів у сторону від проїжджої хоч і не насиченої частини дороги до узбіччя, де він мелахнлоічно і завмер. Побачивши в його очах якийсь смуток чи просто навіть здалося "сліпоту до довколишньго"(може, він геть нінащо не зважав..а може не хотів жити?) побіг до знайомого місці на ринку де бачив стерілізованих собак щоб випитати у когось з торговок телефон якої-небудь волонтерки пов'язаної з електронною мережею і таким чином кинути вісточку - може хтось озветься, тобто, почав за звичкою 18-19 літ(2006-2007) "напружувати населення" тобто дуже зхвилювався-( - такої поведінки вже не мав роками, не рахуючи прецеденту торік по місцю роботи де я трохи "посвітився" для зоозахисної мережі-)-і от отримавши після другої-третьої опитаної жінки телефон побіг шукати таксофон щоб не набирати зі свого номеру. бо з часу моїх "оціненних приколів" невідомими читачами кінця серпня -початку вересня 2011 -"непредставленими чоловічками на вулиці" з вугаками із запису із блогу що у той день співпав з землетрусами(бо з тих пір крім підсівшого у маршрутку невідомо-кого 2013 кінця жовтня"ти знаєш что за твой счот в етой маршрутке йедут і ещо машина за нами?" і п'яного галасливого "бувшого майора що вчився і вміє убивать і старанно працював на вітчизну" по моєму маршруту кілька місяців тому більше нічого "підозрілого" не попадалось)- до контактів з людьми я взагалі ставлюся обережно, так от
по дорозі у переході метро притормозив у черзі, а у черзі білі футболки і червоні літери, два волонтера:"ВОЛОНТЕРИ АТО"
вот і вся моя відповідь, я нікому не допомагаю, я намагаюсь не зашкодити, бо моя допомога ні грошима ні фізичною силою більше нікому нічого не дає - принаймні так вірю - бо все останні роки тільки тим й займався що "Роздавався" - тому більше у такий спосіб не вірю, вірю в інший, чим і займаюсь, переповідаючи тут саме цю життєву пригоду - вперше за 6 років коли все пройшло і змінилося зайнявся "котиками-собачками" по справжньому хвилюванню без жодної думки як я представлюсь перед представником зоозахисного неформального товариства, а у переході по дорозі - ВОЛОНТЕРИ АТО.
а кіт на тому місіт зник, красивий сіамець,
а лише через 20 хвилин на те ж місце навідався щоб упевнитись чи розгортати знову діяльність як його і слід пропав, купа версій чому, бо там ще й собаки поряд бігали.
а може це як і безліч моїх пригод у житті - перевірка, тест, квест і подальше "проходження по сюжету"
чим і поділився
Reply
Справжні волонтери зараз працюють винятково або в магазинах (продукти збирають), або сповіщають про потреби через інтернет, їх всі знають - в тому числі самі військові.
Краще знайти справжніх, прийти на склад до них або привезти реальну річ або грошима допомогти - але не першим стрічним. Бо руки гріють на горі і наперсточники - відчувають тренд, як завжди.
дякую що поділився.)
я вважаю що віддавати потрібно те і стільки, про що ніколи не пожалкуєш що б не сталося і що позволить тобі самому триматися на ногах. так що в кожного і своя міра і свій час
Reply
я просто розказав, що бачив, перестрів по дорозі волонтерських зусиль що були наче "Нагадування-перевірка"
а от чим можу допомгти - вже казав - розказую як воно є , коли довго позбуватися ілюзій, знаходячи нові щоб їх втілювати );
Reply
ти знаєш про це з фундаментальних фактів, чи так - "із загальної ерудиції"?..
Чому ти впевнений що всіх кого мобілізовують з воєнкомату - НЕ хочуть і НЕ добровольці?..
Я би не сказала що тягнуть. Дехто навпаки жаліється що мобілізують аж надто швидко і надто багато..
На роботі співробітниця каже що прийшла повістка батькові, якому 54 роки, колись служив танкістом. ..30 років тому мав якийсь досвід, зараз 54..
Ефективність залежить від багатьох чинників. Можна бути неефективним від непродуманого наказу командира.
"ситуація під Іловайськом, схоже, це вимушений розвиток сюжету, де одні хочуть, а інші не збираються."
Не згодна. Є "хотіння" амбітне, яке не спирається на розрахунок на кілька кроків вперед, не думає про наслідки і ціну, не враховує купу нюансів.. одна річ хочеться - а інша чи можеться. Безумовно, інша крайність - занадто велика обережність - гальмує.
може 0,5% "хоче добровільно померти" - як от якийсь чоловік під 60, у якого днр-ці вбили дочку, і інших членів родини.. він каже що розуміє що вік і все таке - але іде воювати бо у нього нічого не залишилося.
Решта - хочуть жити як і всі. Але для них є речі важливіші за тваринний мінімум (мінімум ситої чи не дуже тюрми і залежності від її господаря)
Reply
Leave a comment