Холодний Яр
От і здійснилася моя мрія.. я побувала на Черкащині, в Холодному Яру, бачила те озеро біля Мотронинського монастиря, про яке писав Шкляр (бо я тільки його читала, але саме з цієї подорожі привезла нарешті і книгу Горліса-Горського), бачила Чигирин, церкву в Суботові, загадкові і неймовірні скіфські вали приголомшливої висоти і довжини, неймовірну красу полів і ярів, яких там так багато і кожний мав чи досі має свою власну назву, джерела, кожне з яких теж має свою назву, справжній вітряний млин.. ну і нарешті, мої улюблені навершя фронтонів старих будинків. Вже кілька років колекціоную ці дивні і загадкові символи, які колись щось для людей означали і досі збереглися як релікти. До речі, хто в селі побачить - фотографуйте і надсилайте мені, буду дуже вдячна.
І все це завдяки zamkovyi , і його сталевому коню, яким - величезне дякую!!! а також подяка mandrivnic. Було надзвичайно приємно розвіртуалитися і разом мандрувати. :)
ЖЖ connecting українців, і це прекрасно. Скільки б чудових людей ми б не знали без наших жж-шок.. :)
Я думаю, якщо якісь там іноземні власники жж є недружні до нашої країни, то кусають лікті через це теж, адже хоч би ми і користувалися російським - але собі на користь. )
Деякі фотографії у довільному порядку:
Одинцівський млин, збудований у 1906 році і відреставрований кілька років тому:
Річка Тясмин:
Скіфський курган:
А ось порослий лісом фрагмент так званого скіфського валу, який колись проходив уздовж городища: кількаметровий рів і над ним вал із вибраної з рову землі, і так на десятки кілометрів.. тисячі років минули а вал і досі такий великий що не вміщається навіть зрізом у кадр:
Один з черкаських ярів. Майже кожний має свою власну назву.
Дуб "Максима Залізняка", 1000-літній. Альпіністи зв'язали йому гілки щоб не розчахнулися. Дуби розпускають листя найпізніше.
Церква, в якій був похований Богдан Хмельницький:
Козацькі хрести:
Дівчата-мандрівниці під яблунькою :) :
Озеро біля Мотронинського монастиря:
І нарешті - підземні ходи, печери. Вони стояли би і досі, завдяки особливим грунтам. Які, змочені водою, стають гладенькими як штукатурка. Їх копали - багато і на багато кілометрів, ще за часів гайдамаччини і користувалися холодноярівці, лише місцеві знали як не заблукати в лабіринтах. Але їх підірвала і засипала радянська влада.. кажуть, після того як туди пішли і не повернулися троє комсомольців.. місцеві мешканці знайшли через три доби божевільними.
Ось засипана печера:
А ось вціліла, там метрів до 10ти мабуть всього - далі засипано.. але і цього достатньо щоб уявити.
Через змиття грунту дощами вхід стає маленьким, всередині темно і здається що склепіння низько:
Але насправді висота дуже пристойна, кажуть що туди заїжджали навіть коні з вершниками, і були періодично ніші для того щоб розминатися, і витяжки.. як би цікаво було якби їх не засипали/зруйнували
Неможливо описати словами красу і теплу потужну енергетику цього краю.
Для мене ця земля стала такою ж близькою і дорогою як бабусин яр мого дитинства на Хмельниччині.
І все це завдяки zamkovyi , і його сталевому коню, яким - величезне дякую!!! а також подяка mandrivnic. Було надзвичайно приємно розвіртуалитися і разом мандрувати. :)
ЖЖ connecting українців, і це прекрасно. Скільки б чудових людей ми б не знали без наших жж-шок.. :)
Я думаю, якщо якісь там іноземні власники жж є недружні до нашої країни, то кусають лікті через це теж, адже хоч би ми і користувалися російським - але собі на користь. )
Деякі фотографії у довільному порядку:
Одинцівський млин, збудований у 1906 році і відреставрований кілька років тому:
Річка Тясмин:
Скіфський курган:
А ось порослий лісом фрагмент так званого скіфського валу, який колись проходив уздовж городища: кількаметровий рів і над ним вал із вибраної з рову землі, і так на десятки кілометрів.. тисячі років минули а вал і досі такий великий що не вміщається навіть зрізом у кадр:
Один з черкаських ярів. Майже кожний має свою власну назву.
Дуб "Максима Залізняка", 1000-літній. Альпіністи зв'язали йому гілки щоб не розчахнулися. Дуби розпускають листя найпізніше.
Церква, в якій був похований Богдан Хмельницький:
Козацькі хрести:
Дівчата-мандрівниці під яблунькою :) :
Озеро біля Мотронинського монастиря:
І нарешті - підземні ходи, печери. Вони стояли би і досі, завдяки особливим грунтам. Які, змочені водою, стають гладенькими як штукатурка. Їх копали - багато і на багато кілометрів, ще за часів гайдамаччини і користувалися холодноярівці, лише місцеві знали як не заблукати в лабіринтах. Але їх підірвала і засипала радянська влада.. кажуть, після того як туди пішли і не повернулися троє комсомольців.. місцеві мешканці знайшли через три доби божевільними.
Ось засипана печера:
А ось вціліла, там метрів до 10ти мабуть всього - далі засипано.. але і цього достатньо щоб уявити.
Через змиття грунту дощами вхід стає маленьким, всередині темно і здається що склепіння низько:
Але насправді висота дуже пристойна, кажуть що туди заїжджали навіть коні з вершниками, і були періодично ніші для того щоб розминатися, і витяжки.. як би цікаво було якби їх не засипали/зруйнували
Неможливо описати словами красу і теплу потужну енергетику цього краю.
Для мене ця земля стала такою ж близькою і дорогою як бабусин яр мого дитинства на Хмельниччині.