філософське
За останній тиждень такі важливі справи провернула і серйозних рішень стільки приймала, на ходу, з мінімальним часом на вивчення ситуації.. шалені навантаження і на роботі, і поза.. але все зробила що треба було, що задумала, і сама собі кажу: молодець, ах молодець.. )
А сьогодні на завершення дня чомусь особливо глибоко відчула ще одне щастя: яке то щастя бути незалежною - психологічно, фінансово, душевно (ага, певно я таки нежіночої вдачі - ну і нехай), розпоряждатися власним життям самій, нікому нічого не доводити і не пояснювати, приймати свої рішення і радіти життю без тиску будь-якого авторитету... яке щастя мати з дитиною довірливі стосунки і розуміти, підтримувати одна одну навіть у тому, що не є збіжним, через що будь-які кроки назустріч є настільки невимушеними що не втомлюють і не обмежують прекрасного відчуття свободи..
Як легко дихати, вдихати легке повітря після застуди коли вже не душить кашель (і ще цінується кожний вільний подих).. як легко і радісно жити після всіляких потрясінь, коли не душить несвобода.
Вона буває різна, очевидна одним і невидна, неочевидна (або незрозуміла) іншим, і кожним відчувається по-своєму, в чужу шкіру не вміщається і не розуміється ніким крім самої людини.
Бо кожна людина - унікальна у своєму внутрішньому світі, який склався в унікальних обставинах життя, у своїх межах, мірилах і цінностях, прийнятностях і не-, глибинах відчуття гри і безхитрісності власної і чужої, прихованого і явного, почуття провини чи важких пут іншого характеру - вирощених чи нав'язаних, які стримують щось позитивне,
а відтак - у своїй "волі" і "неволі", які для кожного - унікальні і свої за способом відчуття, але водночас такі ж самі, однакові, по суті переживання..
..недурно вигадали тюрму (неволю) як покарання. Недурно таке влучне українське старовинне слово: не-воля.. воно глибше ніж "тюрма". Бо не-воля буває різна.
А сьогодні на завершення дня чомусь особливо глибоко відчула ще одне щастя: яке то щастя бути незалежною - психологічно, фінансово, душевно (ага, певно я таки нежіночої вдачі - ну і нехай), розпоряждатися власним життям самій, нікому нічого не доводити і не пояснювати, приймати свої рішення і радіти життю без тиску будь-якого авторитету... яке щастя мати з дитиною довірливі стосунки і розуміти, підтримувати одна одну навіть у тому, що не є збіжним, через що будь-які кроки назустріч є настільки невимушеними що не втомлюють і не обмежують прекрасного відчуття свободи..
Як легко дихати, вдихати легке повітря після застуди коли вже не душить кашель (і ще цінується кожний вільний подих).. як легко і радісно жити після всіляких потрясінь, коли не душить несвобода.
Вона буває різна, очевидна одним і невидна, неочевидна (або незрозуміла) іншим, і кожним відчувається по-своєму, в чужу шкіру не вміщається і не розуміється ніким крім самої людини.
Бо кожна людина - унікальна у своєму внутрішньому світі, який склався в унікальних обставинах життя, у своїх межах, мірилах і цінностях, прийнятностях і не-, глибинах відчуття гри і безхитрісності власної і чужої, прихованого і явного, почуття провини чи важких пут іншого характеру - вирощених чи нав'язаних, які стримують щось позитивне,
а відтак - у своїй "волі" і "неволі", які для кожного - унікальні і свої за способом відчуття, але водночас такі ж самі, однакові, по суті переживання..
..недурно вигадали тюрму (неволю) як покарання. Недурно таке влучне українське старовинне слово: не-воля.. воно глибше ніж "тюрма". Бо не-воля буває різна.