неповторний день

[smijana]

За нашим календарем сучасним сьогодні був унікальний день: 12.11.12.
Наступний такий буде 12.11.(30)12.. цікаво, яким буде людство через 1000 років..

А по-суті ж кожний день - унікальний.
Колись думала написати вірш про те яким мені бачиться життя... але не надто "поетичний" образ, тому і не уклався: ми всі від народження потрапляємо у "камеру смертників". І проводимо час у ній як можемо.. хтось - нудьгуючи, хтось діяльно, перемовляючись і розмовляючи..
Можна назвати це піщаним годинником, як завгодно. Суть у тому що коли це розумієш - час здається таким дорогоцінним, що шкодуєш кожний день, кожну годину.. коли вона не надто сильно болить, звичайно - бо тоді все довокла викривляється і стає не так.
***
Знайшла віршика колишнього, пустотливого такого. :)

Колись... я призначу тобі побачення.

Буде ніч. І сліпуче сяйво казки,

В яку входиш, штовхаючи важкі двері,

Інкрустовані чаклунством.

Твоя рослинно-чорна ажурність

На темно-понсовому тлі

Паморочитиме мою осінню голову.

А казка вибухне світлом -

І поволі загорнеться в темряву.

Звучатиме музика Верді,

А може - Вольфганга Амадея.

Ти пригорнешся в сутінках

До моїх ніг і високих підборів,

До моїх рук і передпліч

Своїми прозорими візерунками..

Моя несерйозна мріє.

Моя здійснена мріє..

Ти примушуєш калатати моє серце

У німому трепетному захваті.

Водночас строга і м'яка,

Скромна і розкішна.

Мереживна і цнотливо затулена

Темно-понсовим тлом...

Моя нова вечірня сукня.
2009
(с) Сміяна