музей однієї хати

[smijana]

Покійна бабуся Софія одружилася у 1937му році

Comments

[ahromenka]

Нагадвае нашыя беларускія... Пытанне: а ці ёсць ва ўукраінскай традыцыі тэрмін "пуня"? "Пуня" - гэта сарайчык для гаспадарчага рыштунку за хатай.

[smijana]

"Клуня" - так називається те про що Ви кажете.
Але у нас там такої назви не вживали, здається.. може просто я вже не застала. Може тому що з часом окрема клуня ніби перемістилася під дах хліва з курями і худобою. Тому стала називатися "коморою" яка у хліві.
А згодом і просто "кладовкою".

"Хлів", "хлівчик", "дровяник" (там де дрова зберігаються), "комора", "льох" - такі назви я застала.

[ahromenka]

"Хлеў", "хлеўчык", "камора", "дравянік" і "лех" (варыянт "поруб", у сэнсе "падвал" у хаце) ёсць і у нас. І "клуня" таксама ёсць. "Пуня" больш ужываецца ў Заходняй Беларусі.

[smijana]

Цікаво, дякую. :)

До речі, погуглила.. у литовців теж pūnė, punė̃ - хлів, "амбар". Захід Білорусі ближчий до Литви, може тому саме там більше вживається.

[sestra_yuliya]

так воно щемить, як це читаєш... нагадує схоже, давнє, але своє... пиши ще

[smijana]

так, щемить..

дякую, напишу.
Інтер"єрну частину, а потім ще трохи різного доколишнього.. і елементи навершя дахів, якими я "захворіла" після тієї поїздки.

[autumn_tango]

Оксаночко, яка Ви молодчинка! Нехай Господь благословляє Вас міцним здоров"ячком та щасливою долею, за такі добрі справи!!! Дякую:)))

[smijana]

дякую, дякую, пані Людмило! :))

далі буде ще цікавіше. :)
Бо мій дядько (брат тата) дуже гарно малював, фактично був художником - хоча за фахом він історик, викладач на кафедрі ще й досі.. і вся хата у його малюнках та бабусиних рушничках.
Так що, "слідкуйте", так би мовити, за продовженням. :)

[autumn_tango]

Дякую! обовязково:)
Я ще пам"ятаю стару бабусину хату-мазанку.Тому такі історії викликають душевний щем і настальгію за тим сільським дитинством, за тією простотою...

[aquarelna]

все, як ти описуєш: комора ліворуч, і лаз, лише з кількістю кімнат розбіжність - три, у хаті, що лишила у спадок моєму чоловіку бабуся. ніколи не задумувалась, що це традиційно. Чернігівська область.

[smijana]

Дякую, дуже дякую за відгук і інформацію!

Я вперше замислилася над "українським феншуєм" після своєї статті про народний спів, коли мене осінило про подібність йогічного дихання (короткий вдих і довгий рівномірний видих з різними їхніми "оооммм" "уу" і т.і.) і нашого протяжного народного гуртового співу..
Тоді якось іншими очима поглянула на будову хати: а раптом не лише у китайців є свій "феншуй", свої закономірності гармонізації простору і елементів у будівлі, орієнтації до сторін світу і т.і.
І таки схоже на те що і наші предки мали такі правила. Просто не називали їх ніяк і книжок про це не писали. "Так заведено" було - і все.

..ну, воно і доцільно. Бо якщо ти правша, то зручніше від входу повертати направо (у житлову частину частіше ходять), вікна орієнтовані мали бути так щоб сонце в один час потрапляло в хату, а в інший - ні.. ну і т.і. Тобто, тут матеріальна доцільність близька до нематеріального.. але так і у всіх народів відбувається, проте - у кожного трошки по-своєму.

[aquarelna]

кому слід дякувати, так це тобі. наштовхуєш на різні спогади-роздуми. самі по собі вони мене не дуже відвідують :)

[smijana]

:)

[ami_rah]

я теж маю пієтет до таких місць, що навіюють щемливі спогади... де б не опинився, а вони всеодно, мов десь поруч...

[smijana]

Так.
Вони якісь магічні..
як пуповина української душі, щось таке..