гори

[smijana]

Бантини неба, свідки всіх епох,
Імлисті гори, музика застигла.
Те що угору вас колись подвигло,
І досі нам снаги дає на двох.

Тисячоліть тоненькі совмачі*
На спилах часу, дерева, породи...
Печуть нам сонець пишні калачі
Щоночі сили доль, Творця, природи.




*совмачі - вузькі поперечно переткані смуги на рушниках Волині.
(за М.Селівачовим, термінологія народного ткацтва, від "совманитися" - рухатися туди-сюди)