Як я катався на лижах (і на сраці) на горі Тростян
Взнавши що на горі Тростян випав сніг, я з друзями поїхав в Славсько кататись на лижах.
На жаль приїхали тільки в обід. Тому часу було мало. На центральному витягу взяли лижі на прокат та купили картку на 4 спуски. Погода була доброю, хоч і не сонячною. Температура повітря була близько 1-го градуса тепла.
Не дивлячись, що субота, на горі Тростян практчно не було людей, так як ніхто не знав що у Славську випав сніг (у Львові снігу немає).
Сівши на бугельне крісло (точніше не сівши, так як на бугельних кріслах під тримаються за крісло і лижамим ковзають по снігу, а саме крісло штовхає лижника) я встиг піднятись лише до половини дороги. Як раз на половині шляху я втратив рівновагу і впав з цього крісла. Так як підйом був крутий, то відразу мене понесло в низ, де я влетів в страхувальну сітку, яку тут ставлять для таких випадків. Якби було людно і я би не попав би у цю сітку, то позбивав би усіх лижників, які піднімались за мною нижче. Ото був би цирк. А так я трошки опозорившись (навіть бугель зупинили) та відпочивши кілька хвилин поскладав фотопарат та мобільний телефон у рюкзак та вирішив карапкатись на гору.
Але не тут то діло. Виявилось, що в лижному взутті та лижах в руках в гору лізти під крутий підйом дуже тяжко. Крім того ще й слизько.
На щастя, мені оди лижник (який піднімався на бугелі) підказав, що тут поряд є місток який веде на лижний схил, звідки можна вже спуститись на лижах. Справді, місток виявився в кількох метрах, тому я вже через 5 хв. був на схилі.
Але схил виявився високої складності ( на схемі він показаний чорною лінією), по якому їздять тільки професіонали. Проте на Тростяні більшість таких схилів і початківцям тут робити нічого.
А я ж початківець. До цього, чотири роки назад, я катався на лижах лиже один раз на ФМІ (2011 рік) на ділянці для чайників. Тому, вважачи на те, що це лише моє друге в житті катання на лижах, схил для професіоналів був не для мене.
Тому я відразу вирішив найкрутішу частину схилу зїхати на сраці. Добре що снігу випадо достатньо і я їхав на сраці біля краю схилу, де ще лижники не встигли повністю втоптати сніг. Недоліком було те, що я їхав в джинсах, і очевидно вони відразу промокли. Зпускався я з зупинками, щоб швидкість спуску сильно не зростала, інакше було би дуже боляче наїхати сракою на горбик в ділянці де не було снігу. Недоліком такого спуску є те, що срака швидко може переохолодитись. Добре, що спуск був не довгим і крута ділянка схилу закінчилась, а то я вже почав відчувати, що моя дупа вже холодна. Навіть одна дівчина зупинилась біля мене і питала, чи мені погано. Видно подумала, що я впав і поломав ногу...
Далі я встав на лижі і почав позорно спускатись по горизонталям - тобто з однієї сторони схилу на іншу, Добре що лижників було мало. Таким чином я спускаючись зигзагом та деколи заїзджаючи в кущі спустився вниз.
А ось схема мого маршруту по горі Тростян:
