Після судного дня
Еліо якусь мить стояв за дверима непорушно. Потім повернувся та
попрямував до когорти функціонів. Він розумів розпач істоти, що по всім
збереженим описам підпадала під опис творців. Десь там, в далекому
минулому, залишився світ загубленої цивілізації творців. Куди нема
вороття. Бо місце у часі, таке розташування, куди не можливо повернутись
навіть за великого бажання.