Дуже корисне слово, засвідчене багатьма словниками. У Грінченка читаємо:
Відно́га, -ги, ж.
1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57.
2) Рукавъ рѣки. Желех.
3) Отрогъ горы. Желех.
Інші словники, інтегровані в
r2u.org.ua дають здебільшого третє й рідше друге з наведених значень.
Чим може прислужитися позначення здебільшого явищ гірської природи (відгір'їв), що з ними простий урбанізований українець може мати справу лише на лижних курортах?
Саме першим із наведених Грінченком значень, у якому воно стає тотожним українському же слову "відгалудження", маючи перед останнім, проте, ту принципову перевагу, про яку необхідно повсякчас нагадувати: "віднога" коротша.
А невживаність дозволяє закріпити за нею вужче й технічніше значення - "ветвь графа" чи будь-якої деревуватої структури. В еру презентацій і схем доволі корисний термін.