запісь
рідко пишу в ЖЖ, частіше від напливу емоцій, або від скуки, і коли не має чим зайнятись...
Що у мене нового? - Та нічого особливого, все те ж саме, все ті ж самі лиця, ті самі робочі будні, ті самі вихідні.
Сьогодні моє перше відвідування тренажерного залу, так так, я нарешті дозріла до цього. Є бажання що бореться із ліню, яка шукає виправдання знову "відкласти в ящик на довго", чи там погана погода, або втома після трудового дня, якщо ставити перед собою цілі, то все вийде. тим більше спорт викликає залежність, яку я на собі відчула, коли ходила в басейн, а потім розлінувалась під час відпустки, але на цей раз я впевнено буду йти до досягнення своїх цілей, так як я по своїй суті людина цілеспрямована, і впадаю в крайнощі, коли потрібна самодисципліна))
В загальному справи в мене стабільно--добре, чому я рада, так як канітєль в житті мені була б недоречна. Я все та ж в розміреному в майже беземоційному внутрішньому стані..інколи дивлюсь на себе в дзеркло, чи згадую себе хоча б з рік тому, і не може зрозуміти - НЕВЖЕ ЦЕ БУЛА Я?-трохи наївна, все близько сприймала до серця, трохи навіть дурна. Зараз я на все дивлюсь куди більш простіше, я не намагаюсь втримати біля себе людей, всі хто хоче бути біля мене, чи зі мною - вони будуть і нікуди не дінуться, кому я не потрібна - відсіюються. Я занадто сильно стала цінувати самотність, вона мене надихає і виробляє хороші ознаки характеру, яких мені так бракувало і бракує. Сама я приношу для себе плоди, розвиваюсь, дізнаюсь щось нове, і багато чого "неосяжного" (як би я думала раніше) - мені легко дається.
а ще мене оточують прекрасні люди, всі дуже різні, зі своїми недоліками і позитивними рисами, що на роботі - що поза роботою.
Кожного дня я дізнаюсь щось нове для себе, вчусь робити щось нове - в основному на роботі. Блін. та я хеппі))я розвиваюсь, значить я живу) Я заробляю сама на себе гроші, ні від кого не залежу, я точно знаю, що не пропаду в житті, моя сутність мені цього просто не дозволить))
Що у мене нового? - Та нічого особливого, все те ж саме, все ті ж самі лиця, ті самі робочі будні, ті самі вихідні.
Сьогодні моє перше відвідування тренажерного залу, так так, я нарешті дозріла до цього. Є бажання що бореться із ліню, яка шукає виправдання знову "відкласти в ящик на довго", чи там погана погода, або втома після трудового дня, якщо ставити перед собою цілі, то все вийде. тим більше спорт викликає залежність, яку я на собі відчула, коли ходила в басейн, а потім розлінувалась під час відпустки, але на цей раз я впевнено буду йти до досягнення своїх цілей, так як я по своїй суті людина цілеспрямована, і впадаю в крайнощі, коли потрібна самодисципліна))
В загальному справи в мене стабільно--добре, чому я рада, так як канітєль в житті мені була б недоречна. Я все та ж в розміреному в майже беземоційному внутрішньому стані..інколи дивлюсь на себе в дзеркло, чи згадую себе хоча б з рік тому, і не може зрозуміти - НЕВЖЕ ЦЕ БУЛА Я?-трохи наївна, все близько сприймала до серця, трохи навіть дурна. Зараз я на все дивлюсь куди більш простіше, я не намагаюсь втримати біля себе людей, всі хто хоче бути біля мене, чи зі мною - вони будуть і нікуди не дінуться, кому я не потрібна - відсіюються. Я занадто сильно стала цінувати самотність, вона мене надихає і виробляє хороші ознаки характеру, яких мені так бракувало і бракує. Сама я приношу для себе плоди, розвиваюсь, дізнаюсь щось нове, і багато чого "неосяжного" (як би я думала раніше) - мені легко дається.
а ще мене оточують прекрасні люди, всі дуже різні, зі своїми недоліками і позитивними рисами, що на роботі - що поза роботою.
Кожного дня я дізнаюсь щось нове для себе, вчусь робити щось нове - в основному на роботі. Блін. та я хеппі))я розвиваюсь, значить я живу) Я заробляю сама на себе гроші, ні від кого не залежу, я точно знаю, що не пропаду в житті, моя сутність мені цього просто не дозволить))