.ось воно так
деколи ми щось робим . і не думаємо про наслідки....пускаємо все на самотік, і не паримся. А коли приходить час розплати, то думаємо - "Чому мені не вистарчило мозгів запобігти цього, я ж знала, що так станеться...невже не легше придушити все на корню, ніж потім отримати головну біль, і розплавити собі мозок??"
Ну от. Все не так страшно ніби..але не дуже приємно, і знову головна біль, харення, вгадування чужих думок, накручування....і життя в очікуванні чогось.
На те воно може таке життя, насичене такими моментами...щоб не було нудно. Але краще же нужно, ніж хреново. Краще зеро емоцій, ніж депресія.
Ну от. Все не так страшно ніби..але не дуже приємно, і знову головна біль, харення, вгадування чужих думок, накручування....і життя в очікуванні чогось.
На те воно може таке життя, насичене такими моментами...щоб не було нудно. Але краще же нужно, ніж хреново. Краще зеро емоцій, ніж депресія.