Gitanes

Feb 09, 2009 21:38

Молода циганка танцює посеред дороги. У стовпі здійнятого з сухої дороги пилу блищить на сонці червоне плаття. Купа блискіток - і всі блищать і переливаються, плаття ходить ходором, дорога аж дрижить.

Це нове-новісіньке плаття, голова села пошив своїм, тутешнім циганам нові блискучі костюми. Щоб було ж у чому заспівать.

А ми приїхали разом із директорами обласних бібліотек дивитися їхню сільську бібліотеку - там ще провели опалення й музей організували.

Так-от, оглянули бібліотеку, а тоді нас повезли в ліс. А з лісу вийшли цигани. З чарками й піснями, все як треба.

Стола накрили під палючим сонцем на галявині, все плавилось і аж мерехтіло в очах, а цигани співали.

Ще озеро було, але й воно висихало, видно усі береги. Біля нього - напівзатоплений човен. І дорога посеред галявини - кудись поза озеро.

На ній танцювала циганка у новому платті. Танцювала так, наче плаття було геть не нове. Нє, не так: наче сьогодні - це вже востаннє, і яка різниця, що буде з платтям. Концертні блискітки мели суху лісову дорогу, циганка була як полум’я - припадала до тої дороги, а тоді воскресала знову.

Ще пісня була, про якусь печаль - я довго пам’ятала слова, а тоді забула.

спогади, мандри, Іванів, Вінниччина

Previous post Next post
Up