Піднімаєшся стежкою над морем - і в якусь мить його шум ніби хтось вимикає, така раптом тиша, тільки цвіркуни у траві чи пташки в шипшинових кущах.
Піднімаєшся вище, і коли озираєшся - навколо такий раптовий простір, як ота тиша з цвіркунами. І ця якась первозданна плоть землі, ніби дивишся на неї з неба і не видно нічого дрібного. Тільки
(
Read more... )
Comments 15
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
а ти як?
Reply
А тут я вже додому хочу :) Але мене ще Нью-Йорк чекає. Спеціально відкладала наостанок. Фінальним акордом.
Reply
Reply
Reply
друга й третя - з вершини гори Волошина, біля його могили, з різних боків. інші - нижче, на підходах.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment