Це таке диво... Спочатку Таня
sahiba_hon поставила на стіл кульок з усяким різнокольоровим ганчір"ям, розповідала про народну ляльку-мотанку, показувала всі етапи її створення, ми повторювали за нею - а потім атмосфера почала змінюватися: відчуваєш, що тут є ще хтось, під руками вже не просто ганчір"я, а вже якесь тільце... І от на столі десять ангелів. Усі різні - всі створювалися з думками про певних людей і з побажаннями для них. До речі, у їхніх головах разом із нитками й шматочками тканини - і щедрувально-засівальні зерна.
Дивилася я на цю армію - і думала про те, що творчість - це найбільша радість. Їх не було - і ось вони є.
Як вийшли з галереї на Щекавицькій - ішов дощ. Ми йшли з
moy_compas (це її фотки, до речі) аж до Поштової, говорили про зиму і сніг, а на Подолі моросив дощ і пахло весною - ніби й справді "прилетіла ластівочка", як нащедрували.
Наші перші млинці ангели. А вгадайте, де мій?))
Це ляльки
sahiba_hon. У неї кожна - неповторна. Чому в них немає облич - читайте на її
сайті.