Щастя на місяці

[singularia]

Кутзее написав роман про чоловіка, якому нічого од цього світу не треба - тільки садити насіння в землю і щоб із того насіння росли плоди. І от коли він тримав у руках свій перший плід - хотілося дякувати разом із ним, і йому дали Букерівську, а тоді й Нобелівську премії.
А зараз ось читаю про архіпелаг Кабо Верде, якого колись колоністи-

Comments

[cherez_dorogu]

Чому людина така дивна істота - їй обов"язково спочатку треба позбутися або й самостійно знищити щось. І тільки після цього вона може радіти - величезними трудами відтворюючи втрачене.
Раз за разом та сама історія...

[singularia]

а ще я знаєш що подумала, дивлячись на фотки з цього архіпелагу? що наша планета перетворюється на Місяць. мертвіє. от пустеля Сахара - теж, кажуть, колиссь була квітучим і плодородним краєм...

[cherez_dorogu]

то природний процес... іде такий величезний цикл...
Антарктида теж колись була квітучою ) Правда, люди цього ще не бачили. Тепер відпочиває... )

[singularia]

ну то й Місяць вже відпочиває)
а ще дивно - що ті люди все одно ту землю люблять. і нікуди звідти не тікають. і навіть пишаються, що вона не така, як в інших...
а от іще читала про людей пустелі - сахараві - то пишуть, що бедуїнська молодь після навчання все одно повертається додому в пустелю, хоч там і важко виживати...

[libertang_o]

Це б які мелодії лилися у нас на Україні, якби цю "сотню отаких героїв Кутзее" на наші чорноземи переселити... А може навпаки - вони оніміли б від щедрості цієї землі? ...

[singularia]

я думаю, вони спочатку оніміли б од незвички, а потім... сприймали б як належне - і думали б лише про тяжку безрадісну працю.
якими небагненними шляхами Бог викрешує в нас Радість...