Кутзее написав роман про чоловіка, якому нічого од цього світу не треба - тільки садити насіння в землю і щоб із того насіння росли плоди. І от коли він тримав у руках свій перший плід - хотілося дякувати разом із ним, і йому дали Букерівську, а тоді й Нобелівську премії.
А зараз ось читаю про архіпелаг Кабо Верде, якого колись колоністи-португальці назвали Зеленим мисом, але тепер там місячні пейзажі, і навіть важко уявити, що хтось там може жити.
А там на острові Фога біля підніжжя вулкану живе сотня отаких героїв Кутзее. Вони готують землю з першими краплинами дощу, ще коли хмари тільки збираються, - а тоді так радіють і співають, коли насіння таки проростає, наче більшого щастя на світі нема.