подуріємо?

Jan 29, 2016 14:45

трошки пограємося в ніщо. мені хочеться щось написати, але думки ще не поскладалися. я би перенесла це на острівну країну, але я ж поняття не маю, що то таке і які там пейзажі. Словом, побачимо, що з того вийде.

Він уже майже забув усе, що трапилося десь там далеко за океаном, де його дружина зі сльозами на очах розбивала колекційні вази й пакувала валізи, забравши разом з ними половину банківського рахунку, чи ба навіть його більшу частину. Благо, він і сам не пропадав: залишок коштів йому пощастило добряче примножити, і він з легкістю відновив своє положення й звичний режим життя. Щоправда нове життя довелося почати цілком по-новому: зі старого залишилися тільки друзі, такі ж вільні й незалежні, як і він. Щоправда довелося переїхати, ні, навіть не так, довелося народитися заново під палючим сонцем тропіків, притулок від якого не вдавалося знайти ні в тіні, ні в темнуватих і добре захищених палацах колоніалістів, що без устанку мляво зітхали й прикрикували на слуг, аби ті вправніше орудували опахалами в руках.
Він сам перетворився на такого ж колоніаліста з кількома сотнями наложниць і наложників, які в немилосердну спеку гнули спини на неосяжних чайних плантаціях і наповнювали його кишені достойними прибутками. Але тут це нікого не цікавило: всі його знайомі володіли точно такими же статками. Але не кожен з них мав таку вдалу статуру, внутрішній шарм і безімений палець лівої руки, ще не затягнений в петлю обручки. Тому в цьому світі він користався неабияким попитом серед жіночої половини.
Йому дуже подобалася ця ситуація, в якій він опинився і все попереднє життя взагалі почало здаватися помилкою в порівнянні з цим. Але потім він зустрів привида з минулого.

колонія

Previous post Next post
Up