(no subject)

[silverandglass]

Самотність його випиває, ніби останній дрінк -
спрагло і безнадійно. Над спорожнілим пляжем
сонце зависло. В прозорому світлі блукає пташиний крик.
Він тебе вибрав, ти, значить, будеш остання, кому цей чоловік
щось важливе розкаже.
Біля ріки розселилися старі й ті, кого вже не гребе
сморід мертвої риби і потопельників переспів вечірній.
Він мав їх різних і вдосталь, але прийшов і вибрав тебе.
Сонце скочується за обрій, все таке голубе
в цій самоті безмірній.
Подивися уважно, ніби ти вперше бачиш його лице;
слухай і не запитуй - сутінки напливають невідворотньо й тихо.
Він пахне степом, шкірою, смертю і чебрецем.
Хвилі ріки виблискують теплим рідким свинцем.
Хай він іде у воду. Не зупиняй. Не дихай.