(no subject)

[silverandglass]

я проходив Горн що блює піною
із якої народжуються потвори.
я вітри тепер впізнаю спиною
і на смак впізнаю кожне інше море.
це до мене тепле каміння говорить.
я ношу в собі воду і сіль. екватор
замикається десь у мене між ребер.
я дізнався як щодня помирати.
звідусіль примаю координати
але всі ефіри мовчать про тебе.
десь завжди є берег наступний мила.
бережи себе ким би ти не снила.
пам’ятай завжди, де харибда й сцилла,
сомалі і чилі.
де в портах чекають на тебе зваби.
де солдати рому і хитрі баби.
де похованих з миром жеруть одразу
разом з пристрастями й заразами
голубі безокі глибинні краби.
якби вмів то вибрав би я не знати
сьомі небеса і вали дев’яті.
як в легенях гойдаються темні сіті
як співають вмираючи чорні дівчата
вірні юні і працьовиті.
але кожна наступна примхлива хвиля
може шлях вказати до тебе мила.
і скеровуючись усе далі й далі
де твої либонь не сягають чари
опираюся кожній зустрічній силі
і ходжу довкола своєї печалі