Дівчата в моєму житті. Частина 4. Intermezzo.
Ця частина мала би бути присвячена наступній героїні, та я вирішив, що варто розповісти про події, що цьому передували. Так, знову йтиметься про дівчат, але жодна з них особливо не врізалась мені до пам’яті чітко, радше як примарні силуети з напівпрозорими чеширськими посмішками. То були дивні і цікаві часи: я зрозумів, що доля стати дорослим не омине й мене. Все навколо пришвидшувалось, як за вікном східного експресу; все відчувалось на новому рівні, відкривались нові грані, а картина світу ставала дедалі складнішою. Змінювалось і моє сприйняття дівчат: то були часи гормонального вибуху. Знахідка вдома радянського еротичного журналу сприймалась як відкриття нової країни, а пошарпаного примірника «Еманнуелі» - нового континенту. Живі дівчата, що я їх зустрічав, були вже не просто веселими дітиськами, вони стали... дівчатами. Голова паморочилась від них; на кого тільки не впадало моє око тоді:
- Віка - дівчинка тринадцяти років, яку я зустрів під час поїздки на море. Вона дуже нагадувала одну з моїх однокласниць, та проте мала, мммм, набагто більш промальовані форми.
- Наташа, з якою ми ходили до одного класу музичної школи, на два роки старша від мене. Була дуже привітлива і весела, до їй не набрид мій суворий і серйозний вигляд.
- Олена Адамівна, яка лікувала мене протягом мого місячного перебування у лікарні, тридцяти п’яти років, невисока, та дуже харизматична, завжди підбадьорювала мене.
- Катя - вожата у літньому таборі, на два роки старше мене, світловолоса і завжди повна енергії, вміла грати на фортепіано. Сфотографував її на свою найпершу плівку, і звичайно нічого не вийшло :) Я навіть спромігся написати їй кілька записочок... англійською мовою, на які... отримав відповідь. Нажаль, так і не довідався, чи знала Катя, що то був саме я.
- Світлана - русява, висока і худа дівчина із сірими очима і м’яким голосом, що носила тільки світлий одяг, на два роки старша мене. Зустрілась мені також на морі, однак наступного року. Я не промовив до неї ні слова, тільки час від часу зустрічався поглядами. Її ім’я і вік я довідався, непомітно позичивши санаторну книжку. Вже тоді це було мені легше, ніж спитати прямо :)
- Незнайомка - середнього зросту готична дівчина з хвилястим чорним волоссям, носить полотняні сукні і темні курточки, любить класичну літературу та музику. Курить цигарки з фільтром. Також на два роки старша мене :). І чому ж незнайомка, якщо я так багато про неї знаю? Справа в тому, що однієї ночі вона мені наснилась :) Згадую її тому, що попри свою ефемерну природу, досі не покинула закутків моєї пам’яті. Її обличчя нове, і абсолютно мені не знайоме. Такий собі витвір підсвідомості :)