До закінчення аспірантури лишилося менш як пів року, а дисертація ще на початковому етапі. В особистому житті теж не гладко. Одна лише робота радує. 
І мені стає дуже страшно. Бо підтримки ніде брати.
Вибачте, я розумію, що це мало кого обходить, але мені треба виговорить це. Думаю, через тиждень пройде.

Післязавтра читаю пару студентам. Почала робити презентацію і мені вже подобається! Навіть білку з Льодяникового періоду приплела для прикладу :)

Але страшно -- студенти рзні бувають. Як задасть хтось запитання, на яке я не зможу відповісти! Ух! Якби НДП не "присутнювала" на парі.