про дім, неспокій і дерева

[shepita]

здається, колись я вважала, що речі формальні лиш засмічують наше існування, і їх треба позбуватися. здається, я й тепер так вважаю. ми зовсім не повинні робити те, що для нас особисто не несе жодного смислового навантаження, хоча би мізерного. чомусь раніше це значило, що зайве дбати про затишок найближчого простору, значно ж важливіше жити своїм

Comments

[morning_traffic]

)

[shepita]

)
там вийшла якась помилка, й частина тексту кудись зникла. але вже ніби все ок.

[morning_traffic]

так, тепер повніше. себе нагадало.
а які дерева? )

[shepita]

звичайні такі, з листочками й корінням, червоні).

[anonymous]

це один із способів духовної близкості. бути в обжитому тобою просторі) я таки з нього скористаю, але ще не зараз. за гоголь-фест не переживай. О.

[shepita]

чекатиму:)

[vidlunnya]

Це тому, що в тебе тепер є закінчений відмежований шматок простору, який справді твій. Коли живеш не сама, це повною мірою неможливо. Певно, спершу треба зробити все по-своєму, а тоді вже можна ділитись.

[shepita]

так, але чомусь останні півроку мені це не приходило в голову, як і раніше, зрештою). але я вже готова ділитися, так що... ну, ти розумієш ))) чекатиму.