про дім, неспокій і дерева

[shepita]

здається, колись я вважала, що речі формальні лиш засмічують наше існування, і їх треба позбуватися. здається, я й тепер так вважаю. ми зовсім не повинні робити те, що для нас особисто не несе жодного смислового навантаження, хоча би мізерного. чомусь раніше це значило, що зайве дбати про затишок найближчого простору, значно ж важливіше жити своїм внутрішнім і уникати посередництва сумнівних дублетів. пізніше з'ясувалося, що на такий тип стосунків зі світом я не здатна. та навіть з однією конкретною людиною не здатна. хто-зна, в чому моя помилка, але тепер я вчуся впорядковувати речі, що на ці два кроки навколо, і облаштовую все на свій смак. це для мене тепер важливо - обживати свій простір самотужки.
тому тепер і в мене на кухні дерева.