Ніч у Художньому музеї
Уперше побувала в музеї вночі. І вперше не в ролі відвідувача, а дійової особи, хоч далекого не першого і навіть не другого плану. Ми з дівчатами з вишивальної лабораторії "Берегиня" (час зізнатись, я там займаюсь вже два місяці) були частиною декорацій так званого етноблоку музею - першої зали, куди водили відвідувачів цієї ночі. Спочатку ми справді вишивали і теревенили, але під кінець музейної ночі, коли очі вже вилазили від електичного світла і втоми, тільки теревенили і вдавали вишивальниць. У перервах ходили дивитись на роботи сусідів - лялькарок і художниць - та на музейне дійство в інших залах.
Усе почалось, коли на вулиці ще був білий день - п"ята вечора. Відвідувачі могли заходити до музею і безкоштовно оглядати все, що заманеться. А на вході тим часом діти малювали рекламний плакат акції "Ніч в музеї"
Наші сусіди по залі - Тетяна Соколовська і Яна Соколова - майстрині з виготовлення ляльки-мотанки. Спеціально змотали таку ляльку в повен людських зріст для ночі в музеї
Охоче лялькарки розказують про свої витвори. У них там йшов якийсь зв"язок з ведичною філософією. Трохи дивно як для ляльки-мотанки. Але я не заглиблювалась в деталі.
Кілька ляльок Тетяни. Схожі на більше східних принцес, аніж на традиційну ляльку-мотанку
Поряд - вириванки Юлії Дунаєвої. Я вже якось писала про неї. Цікава авторська техніка: пофарбована чорною тушшю газета, з якої виривається малюнок.
Ближче вириванки
На горішньому поверсі у цей час гостей розважала вірменська громада. Танці, пісні, національна кухня, живопис.
Про їхні художні роботи, чула, професіонали сказати - "аматорство".
Не знаю, мені дещо сподобалось. Ось ці вишивальниці, приміром
Тут же вірмени проводили і майстер-клас з пейзажу.
У рамках виставки вірменської громади - скульптурні роботи відомого дніпродзержинського майстра Гарніка Хачатряна.
Усі вони з металу. "Іржавої фактури", казали, майстер досягав якомось своїм способом за допомогою зварювального апарату
"Двірник" Гарніка Хачатряна - вищий за звичайну людину
Близько дев"ятої вечора розпочалось дійство для "платних" відвідувачів. Музейники водили основною експозицією, розказували про свої художні скарби найцікавіше, презентували картини і скульптури у формі міні-вистав і перформансів.
У цьому їм допомагали актори
Окрема виставка - катеринославського художника-символіста Михайла Сапожникова. Нове ім"я для мене. По ній ходили майже в суцільній темряві. І тільки ліхтарик мистецтвознавця вихвачував із пітьми то ту, то іншу картину.
Треба передивитись на свіжу голову і вдень :-)
Сапожников. "Цар пітьми", якщо не помиляюсь. Провинний янгол, схожий на крижану скелю. Замість німба у нього - затемнене Сонце. Думка така: Місяць зараз відійде і Сонце знову засвітить на повну силу, тоді крига спливе водою. Про перемогу добра над злом тобто. Принаймні, так пояснювали музейним полуночникам.
Там була ще купа всього - фотосесія з картинами, розіграш призів, майстер-клас з петриківки, жива музика. але я всього того не сфотографувала, бо трохи, сказати чесно, стомилась від обсягів візуальної інформації.
Ну і власне наша невеличка вишивальна компанія (мене нема, я знімаю) з нашими першими роботами - вишитими весільними хусточками
Наша керівник - Антоніна Бондарук - сівробітниця музею. Десь забігалась з нічними відвідувачами. Представлена в цей
час тільки своїми роботами.
Більш офіційно написала про ніч у музеї тут