Теорія семечок
Вчора коли я чекав Наталку з дискотеки, то придумав теорію семечок. Не знаю яке її практичне застосування, але на всякий случай постараюся про неї розказать, щоб запатентувать, Нобелівська премія ще нікому не помішала.
Так ось. Берете пачку семечок. В моїй теорії вони були звичайні чорні, не лущені!!! Це дуже важливо. Висипаєте їх в глибоку тарілку, включаєте якийсь сєріал чи хвільм і лускаєте. Лушпиння кладете прямо в ту ж саму тарілку. Спочатку коли семечок багато, а лушпиння мало то шукать навмання семечки дуже легко. Десь через пів-годинки, в залежності від того як ви щолкаєте насіння, семечки стає шукать все трудніше і трудніше. Через деякий час настає момент, коли семечки взагалі важко шукать, тому що в тарілці одне лушпиння. Я тоді взяв і відклав тарілку.
Але оскільки час був пізній, а їсти шось хотілося, то через деякий час я вернувся до тарілки і навмання знайшов ще десь 10 семечок, я так подумав що мабуть всі шо міг знайти, то знайшов. І тут раптом мене осінило. А можливо ще десь там в лушпинні залишилася хоч одна семечка, яка одиноко там лежить, як істина серед лушпинь брехні. Я дуже довго шукав і нарешті знайшов золоту семечку. Мабуть коли Колубм відкрив Америку чи Рентген свої лучі, то вони так не раділи, ніж я, коли вчора відшукав ту семечку. Я навіть забув про хвільм який дивився. На радощах я відклав тарілку і сповнений тріумфу приємно ніжився в променях своєї слави.
Однак ми українці просто так не здаємося і я вже як досвідчений науковець "теорії семечок" поставив перед собою нове завдання. А чи можливо знайти серед того лушпиння ще одну семечку?? На цей раз пошуки вдалися ще важче, однак удача мене не покинула. Я знайшов ще одну семечку, до речі останню!!! Це було щось неймовірне і грандіозне. Ніколи не думав, що семечки можуть принести стільки радості людині.
Так ось. Потім я почав думати, до чого мене привела "теорія семечок". Я важаю що яке би нам "лушпиння" не попадалося в житті, ми завжди можемо знайти в ньому "семечку", потрібно тільки пошукати. Більше того, якщо ми будемо наполегливі, то можемо знайти навіть не одну семечку. В цьому і заключається особливість нашого життя. Те що здається на перший погляд лушпинням, не обовязково таким є по суті, адже наявність хоч однієї семечки, робить лушпиння не таким вже й лушпинням.
Останю фразу я сам не дуже зрозумів, але "теорія семечок" тільки активно розвивається, тому можливо я потім більш доступно викладу свою наукову працю.
Так ось. Берете пачку семечок. В моїй теорії вони були звичайні чорні, не лущені!!! Це дуже важливо. Висипаєте їх в глибоку тарілку, включаєте якийсь сєріал чи хвільм і лускаєте. Лушпиння кладете прямо в ту ж саму тарілку. Спочатку коли семечок багато, а лушпиння мало то шукать навмання семечки дуже легко. Десь через пів-годинки, в залежності від того як ви щолкаєте насіння, семечки стає шукать все трудніше і трудніше. Через деякий час настає момент, коли семечки взагалі важко шукать, тому що в тарілці одне лушпиння. Я тоді взяв і відклав тарілку.
Але оскільки час був пізній, а їсти шось хотілося, то через деякий час я вернувся до тарілки і навмання знайшов ще десь 10 семечок, я так подумав що мабуть всі шо міг знайти, то знайшов. І тут раптом мене осінило. А можливо ще десь там в лушпинні залишилася хоч одна семечка, яка одиноко там лежить, як істина серед лушпинь брехні. Я дуже довго шукав і нарешті знайшов золоту семечку. Мабуть коли Колубм відкрив Америку чи Рентген свої лучі, то вони так не раділи, ніж я, коли вчора відшукав ту семечку. Я навіть забув про хвільм який дивився. На радощах я відклав тарілку і сповнений тріумфу приємно ніжився в променях своєї слави.
Однак ми українці просто так не здаємося і я вже як досвідчений науковець "теорії семечок" поставив перед собою нове завдання. А чи можливо знайти серед того лушпиння ще одну семечку?? На цей раз пошуки вдалися ще важче, однак удача мене не покинула. Я знайшов ще одну семечку, до речі останню!!! Це було щось неймовірне і грандіозне. Ніколи не думав, що семечки можуть принести стільки радості людині.
Так ось. Потім я почав думати, до чого мене привела "теорія семечок". Я важаю що яке би нам "лушпиння" не попадалося в житті, ми завжди можемо знайти в ньому "семечку", потрібно тільки пошукати. Більше того, якщо ми будемо наполегливі, то можемо знайти навіть не одну семечку. В цьому і заключається особливість нашого життя. Те що здається на перший погляд лушпинням, не обовязково таким є по суті, адже наявність хоч однієї семечки, робить лушпиння не таким вже й лушпинням.
Останю фразу я сам не дуже зрозумів, але "теорія семечок" тільки активно розвивається, тому можливо я потім більш доступно викладу свою наукову працю.