Лыжи, Буковель и Навязчивые Идеи
Надо в дорогу, надо в дорогу мне торопится,
надо узнать, надо узнать, что я за птица!
(песенка "Кто же такие птички?")
Нотатка Перша. Діти не брешуть
Мені пощастило: в Києві на факультеті одногрупник за чаєм провів мені перший інструктаж з гірських лиж (я дізналась, що треба одразу їхати на трасу, а не на дитячу гірку і що я буду один-два дні дуже багато падати, а потім навчусь, і буду класно ганяти). Справа в тому, що в одногрупника цього я позичила новеньку маску, і дуже за неї переживаючи, той вирішив мені трошки розповісти, що таке лижі:)
Вдруге мені пощастило на Буковелі: перед тим, як з"їхати зі схилу, друзі згадали, що я новачок і показали, як відстібати лижі. Це було дуже важливе знання, оскільки за словами Богдана (він був у мене інструктором) його другою гіркою відразу після простої синьої випадково стала чорна, а він навіть як лижі знімати не знав. Отже, продовжив він, вчитися треба на складних гірках. (А їхати не вниз, а петляючи схилиом від сосни до сосни).
Я глянула вниз і подумала, що це погана ідея. Світило сонечко, сніг на гірці був все ще м"який та пухнастий і падати в нього перші метри було досить приємно, незважаючи на постійні коментарі: "Ти спеціально падаєш! В тебе все виходило!" А потім, (щось в мені вирішило що синьців вже забагато) я зробила кілька красивих поворотів і, не зупиняючись, поїхала вниз. "Можна вже й на чорну гірку," - сказав Богдану якийсь хлопець на схилі (теж вчив друзів-новачків кататись). Інструктор мій просяяв від таких своїх педагогічних талантів і поїхав доганяти решту нашої компанії, а я на підйомник, і на наступну гірку - щоб знову красиво проїхатись і впасти посеред гірки. А якийсь малий, що вчив такого ж малого сказав: "О, Ви тут також перший раз?" І я таки подумала, відкласти чорні гірки на завтра.
фотка не з першого дня, але вираз обличчя в мене там якраз той, що треба;)
надо узнать, надо узнать, что я за птица!
(песенка "Кто же такие птички?")
Нотатка Перша. Діти не брешуть
Мені пощастило: в Києві на факультеті одногрупник за чаєм провів мені перший інструктаж з гірських лиж (я дізналась, що треба одразу їхати на трасу, а не на дитячу гірку і що я буду один-два дні дуже багато падати, а потім навчусь, і буду класно ганяти). Справа в тому, що в одногрупника цього я позичила новеньку маску, і дуже за неї переживаючи, той вирішив мені трошки розповісти, що таке лижі:)
Вдруге мені пощастило на Буковелі: перед тим, як з"їхати зі схилу, друзі згадали, що я новачок і показали, як відстібати лижі. Це було дуже важливе знання, оскільки за словами Богдана (він був у мене інструктором) його другою гіркою відразу після простої синьої випадково стала чорна, а він навіть як лижі знімати не знав. Отже, продовжив він, вчитися треба на складних гірках. (А їхати не вниз, а петляючи схилиом від сосни до сосни).
Я глянула вниз і подумала, що це погана ідея. Світило сонечко, сніг на гірці був все ще м"який та пухнастий і падати в нього перші метри було досить приємно, незважаючи на постійні коментарі: "Ти спеціально падаєш! В тебе все виходило!" А потім, (щось в мені вирішило що синьців вже забагато) я зробила кілька красивих поворотів і, не зупиняючись, поїхала вниз. "Можна вже й на чорну гірку," - сказав Богдану якийсь хлопець на схилі (теж вчив друзів-новачків кататись). Інструктор мій просяяв від таких своїх педагогічних талантів і поїхав доганяти решту нашої компанії, а я на підйомник, і на наступну гірку - щоб знову красиво проїхатись і впасти посеред гірки. А якийсь малий, що вчив такого ж малого сказав: "О, Ви тут також перший раз?" І я таки подумала, відкласти чорні гірки на завтра.
фотка не з першого дня, але вираз обличчя в мене там якраз той, що треба;)