Переживши грозову ніч і навіть трішки відіспавшись, табір зажив своїм ранковим життям: чергові доготовлювали сніданок, личинки туристів виповзали зі спальних мішків. Через пару переходів нас чекало високогірне селище Ушгулі, яке мені найбільше сподобалось з усіх пройдених в
минулому році. А де селище, там і лаваш, а не сухарі. Маленькі радощі
(
Read more... )