отак і хочеться сказати!.. © Юрій Сугак в Свідки Кривавого Пастора
прокинувся з думкою, що погано живемо.от, наприклад, айфони. йду в маршрутці і відчуваю, що злидні. капець які злидні... навіть айфони далеко не у всіх, може у третини. та й то зазвичай не 7 модель, а 6 чи навіть 5. хтось з самсунгом, дехто і взагалі з "китайцем". ну ще якісь динозаври з кнопковими трапляються, та то певно директори якісь чи що.
на роботі новій співробітниці вибирають ноут. вона хоче білий. не те, щоб ніжкою тупала і плакала, а просто якщо можна, то тоді білий. і щоб не дуже слабенький, бо раптом що, може якийсь фотошоп треба буде поставити. звісно, усі розуміють, що він і не треба, той фотошоп, але про всяк випадок. і щоб не дуже важкий ноут, звісно. шкода бухгалтерії, це ж гроші треба нашкребти...
от на кухні про концерти мову ведуть, хто куди ходив і куди піде. ще про бари з живою музикою, де добре грають, а де так собі. ще хтось за кордон на вихідні мотався. ну так, на екскурсію. інколи відпустки обговорюють, в Одесі, кажуть, дорого. і ті також кажуть, що дорого. ну от шо воно все завжди дорого? ну шо за країна?
ще одна проблема на кухні спливає - піст. той не може без сиру жити, щодня бодай шматочок організм потребує, та без м'яса не може, бо така от дієта специфічна в неї. багато хто не розуміє, як це пісне готувати? от що, взагалі, без м'яса та без сиру можна приготувати? довели людей до того, що вони навіть постити не можуть, ну хіба ж так можна?
вже і додому час, дивишся в інтернеті на затори, а там таке робиться!.. бувалі кажуть, шо такі затори в Києві були ще на початку 2000-х, тобто ще до юльчиної кризи, коли автівок в кредит понабирали. знову ж, зразу видно, що злидні - ніяк не можемо дороги розширити, нові мости добудувати, розв'язки переробити.
отак і хочеться сказати!.. дякую! дякую вам, атошники та волонтери! дякую, зрештою, і тобі, влада злочинна, що можу про злидні спокійно собі думати, говорити та писати. бо могло таке статися, що і думати не можна було б, не кажучи вже про говорити чи писати.
на роботі новій співробітниці вибирають ноут. вона хоче білий. не те, щоб ніжкою тупала і плакала, а просто якщо можна, то тоді білий. і щоб не дуже слабенький, бо раптом що, може якийсь фотошоп треба буде поставити. звісно, усі розуміють, що він і не треба, той фотошоп, але про всяк випадок. і щоб не дуже важкий ноут, звісно. шкода бухгалтерії, це ж гроші треба нашкребти...
от на кухні про концерти мову ведуть, хто куди ходив і куди піде. ще про бари з живою музикою, де добре грають, а де так собі. ще хтось за кордон на вихідні мотався. ну так, на екскурсію. інколи відпустки обговорюють, в Одесі, кажуть, дорого. і ті також кажуть, що дорого. ну от шо воно все завжди дорого? ну шо за країна?
ще одна проблема на кухні спливає - піст. той не може без сиру жити, щодня бодай шматочок організм потребує, та без м'яса не може, бо така от дієта специфічна в неї. багато хто не розуміє, як це пісне готувати? от що, взагалі, без м'яса та без сиру можна приготувати? довели людей до того, що вони навіть постити не можуть, ну хіба ж так можна?
вже і додому час, дивишся в інтернеті на затори, а там таке робиться!.. бувалі кажуть, шо такі затори в Києві були ще на початку 2000-х, тобто ще до юльчиної кризи, коли автівок в кредит понабирали. знову ж, зразу видно, що злидні - ніяк не можемо дороги розширити, нові мости добудувати, розв'язки переробити.
отак і хочеться сказати!.. дякую! дякую вам, атошники та волонтери! дякую, зрештою, і тобі, влада злочинна, що можу про злидні спокійно собі думати, говорити та писати. бо могло таке статися, що і думати не можна було б, не кажучи вже про говорити чи писати.