Не розумію. От начебто, не дурень, але все одно не розумію.
Звідки те бажання, щоб ми тут повиздихали, чи то з холоду, чи то з голоду?
От я, наприклад, не бажаю нічого такого, а ні мешканцям москви, а ні саранська. В’*бати з ноги у пику - є таке бажання. Але, щоб повиздихали?
Мене зовсім не тішать їхні негаразди. Тобто тішать, але у сенсі, котрий не залишає їм спроможності шкодити моїй Країні. Це як до хворого маньяка - я готовий його припи*дити на вулиці, але «на дурці», хай собі живе ізольований. Я, навіть, згоден за це платити. Мабуть саме цього вони не розуміють. Вони вважають це слабкістю, пропускаючи дієслово «в’єб*ть з ноги», як нє существєнноє, бо то не сильно больно.
Залишається дієслово «прип**дить». І от саме тут починається зараз «Мінськ2» і прочіє меморандуми. Слава Ісу, що наші ВСУ, назараз, спроможні перейти від першого дієслова до другого. Але, поки, не на часі.
А ми ще почекаємо, «померзнемо» і «поголодуємо». В прийдешні часи нам завжди не вистачало витримки, є надія, що цього разу вистачить. Я ще стану гауляйтером якоїсь там сизрані. І от тоді і перше дієслово, і друге.
ПиСи. Готуюсь до двох варіантів: 1. Тупо бана. 2. Осмислєнія кац*пами терміна «дієслово»))…і бана.
ПиПиСИ, «гауляйтер» -це, щоб у «тренді»)))…
Родіон Єремеєв в Свідки Кривавого Пастора