Спустився з гір
Після приїзду з гір зазвичай їду з вокзалу додому. Бо треба перевдягтися, розпакувати наплічник і помитися. А сьогодні із поїзда поїхав одразу на роботу. Бо хотів іще один день поносити свої нові штурмові штани і зимові черевики. Ще на день зберегти гірський настрій.
У суботу в цих штанах я вперше спускався на лижах. Вони не промокли, не зважаючи на те, що їхній господар іноді котився вниз метрів п’ятдесят. І навіть лишилися сухими тоді, коли їх господар заходив у сніг по пупець під час недільної вилазки в гори.
А в цілому з мене видався не такий уже й кепський лижник. Падав, але без синяків. Падав, але зробив кілька таких віражів, яких від себе ніколи б не сподівався. Будемо й впрєдь дєрзать.
В неділю у цих черевиках я вперше ходив у зимові Карпати. Нашою метою була гора Хом’як - 1542 м, яка того ранку, як на зло, геть вкрилася хмарами, тож нам із Любишем було важко опиратися на якісь орієнтири. Черевики теж лишилися сухі. Трохи поцарапав їх об каміння, трохи стерлася фарба. І це їм личить. Бо шрами красять чоловіка.
На Хом’як ми так і не попали. Помилково вилізли на хребет іншої гори - Синяка. Якраз посередині між вершиною Синяка і Хом’яком. Іти далі було небезпечно, бо ми нічого не бачили через густі хмари, час від часу провалювалися у сніг по пояс і не мали часу. Довелося спускатися, так і не дійшовши до мети.
От тому сьогодні я все ще в тих черевиках і штанях))
Шкода, але в горах я так і не отримав відповіді на те питання, яке поставив перед собою. Я не почув відповіді від свого серця - а на такі питання має відповідати серце. А може, це через те, що я не вмію його чути?
Дякую всім, хто був зі мною! Особливо terra38, яку принагідно вітаю з днем народження, - за все, що було на вихідних, за затишок, посмішку і нічний глінтвейн, lubysh - за Хом"як, підірваність і дружбу, vyshche_neba - за лижну промоцію, раціональність і добру інтуїцію.
У суботу в цих штанах я вперше спускався на лижах. Вони не промокли, не зважаючи на те, що їхній господар іноді котився вниз метрів п’ятдесят. І навіть лишилися сухими тоді, коли їх господар заходив у сніг по пупець під час недільної вилазки в гори.
А в цілому з мене видався не такий уже й кепський лижник. Падав, але без синяків. Падав, але зробив кілька таких віражів, яких від себе ніколи б не сподівався. Будемо й впрєдь дєрзать.
В неділю у цих черевиках я вперше ходив у зимові Карпати. Нашою метою була гора Хом’як - 1542 м, яка того ранку, як на зло, геть вкрилася хмарами, тож нам із Любишем було важко опиратися на якісь орієнтири. Черевики теж лишилися сухі. Трохи поцарапав їх об каміння, трохи стерлася фарба. І це їм личить. Бо шрами красять чоловіка.
На Хом’як ми так і не попали. Помилково вилізли на хребет іншої гори - Синяка. Якраз посередині між вершиною Синяка і Хом’яком. Іти далі було небезпечно, бо ми нічого не бачили через густі хмари, час від часу провалювалися у сніг по пояс і не мали часу. Довелося спускатися, так і не дійшовши до мети.
От тому сьогодні я все ще в тих черевиках і штанях))
Шкода, але в горах я так і не отримав відповіді на те питання, яке поставив перед собою. Я не почув відповіді від свого серця - а на такі питання має відповідати серце. А може, це через те, що я не вмію його чути?
Дякую всім, хто був зі мною! Особливо terra38, яку принагідно вітаю з днем народження, - за все, що було на вихідних, за затишок, посмішку і нічний глінтвейн, lubysh - за Хом"як, підірваність і дружбу, vyshche_neba - за лижну промоцію, раціональність і добру інтуїцію.