про мовчанку

[sam_ta_claus]

"Кричати можна мовчки", - казав колись мій декан Володимир Григорович Горпенко, мій учитель.

...Це була пара сценарної майстерності. Горпенко щось розповідав біля дошки. Я сидів за останньою партою. Поруч, теж на останній парті, одна дівчина щось розповідала іншій. Розповідала, і раптом Горпенко замовк. Я не знаю, куди він дивився, може, на неї. Мовчав зо три хвилини. Тут та дівчина підійнялася, теж не сказавши ні слова, і вийшла з кабінету.

"Кричати можна мовчки", - сказав Горпенко і продовжив пару.