Благородне плівкове зерно,або що таке тиша
Магічно,ці сугроби так і просились зайти в них погріти ноги.Тиша,що не давить,світло,якого не було.Все наче б то сіро,але ти бачиш конкретно чорне і біле.Багато білого.Ти його практично вдихаєш.А місто залишилось позаду.Хотілось зайти ще далі,дійти до кінця,якого водночас і не хотілось бачити,просто заглиблюючись у ліс,доки не закінчився би чай у термосі та коньяк в пляшці.
Перед тим,як побачите знімки про Труханів острів - буде трохи знімків минулих,та все ж також зимових.Тоді ще снігу не було,уявляєте?Зараз здається,що бути такого не могло
Це ми з Нікою гуляли і підмерзали.Все ж плівка є плівка.
Темно,але тихо,тихше якось,ніж на цифрових знімках
Зроблю вигляд,що це перше що я побачив,заходячи на острів.Як на мене - Сизифів труд чистої води
Не втримаюсь.Це туалет.І не тому,що в глибинці і зруйнований.А тому що це справді так.При цьому в глибині і зруйнований
Повернув голову на маленькому мостику в одну сторону по дорозі вглиб
Далі знімаючи більшість фотографій мій плівковий старичок трохи розгублювався з такою кількістю білого снігу і те,що хотів або не виходило зовсім або ви будете бачити майже силуети. Сподіваюсь знімки все одно сподобаються хоч якоюсь мірою
Погляд назад
Погляд вниз
Погляд вгору
Відпочинок
Ось вона - тиша,що розбивалась лише поскрипуванням снігу під ногами,та спрацьовуваннями затвору наших фотоапаратів
Повернув голову на маленькому мостику в іншу сторону по дорозі назад
І тут от різко так все скінчилось.Більш-менш цікаві знімки і плівка тобто.