НОВА ГРА (казка для дорослих про дітей продовжується)
«Ні! Ні за що! - обурилася Королева Фо. - Це що ж, ні вбрань, ні корони, нічого?!»
Королева Беккі, здається, теж була збентежена.
«Що, дорога?» - звернувся до неї Король Кіпп.
«А як же наша донечка? - промовила розгублено Королева Беккі. - Вона що, буде драконом?»
Дракоша-Король обережно запропонував: «Вона могла б побути доки зі мною».
«Доки?» - запитала Королева Беккі.
Дракоша-Король не міг відповісти на це питання, та й мабуть, ніхто не зміг би.
«Почнемо з мене, - запропонував Король Він, - а там подивимося».
Він був готовий на перетворення, як втім, здається, й інші королі. Королеви ж надули свої красиві губки.
«Хоч не зараз! - стала благати Королева Беккі. - Щоб не налякати Бі!»
Дівчинка грала з маленькими кроликами на галявині.
«Еее, - обережно подав голос Дракоша-Король, - вона не злякається».
«Чому?!» - Королева Беккі була, як та натягнута тятива на луку.
«Тому, - зізнавався Дракоша-Король, - що я її катав на собі, не запитавши на те вашого дозволу, за що дуже вибачаюсь перед вами, Королева Беккі та Король Кіп. Але все вийшло так спонтанно…»
«Сьомірічну дитинку?! - обурилася Королева-Беккі, вже майже драконша. - Як ти міг?!»
«Я зробив для неї безпечне сідло з надійним кріпленням».
«Це зветься спонтанно?!» - здається, дійсно Королева Беккі прямо зараз перетворювалася на драконшу.
Але процес було перервано, бо вона підскочила, схопила Королеву Бі та убігла в замок. Король Кіпп вибачився й пішов до родини.
Мовчання перервала Королева Фо: «Скажи хоч щось», - звернулась вона до Короля Реджісти.
«Охоче», - відгукнувся він і став розповідати про нову гру, яку він тільки що почав винаходити.
Виходило щось дуже фантастичне: та чи інша цивілізація повинна була літати на повітряних кулях чи на якомусь іншому приладі, наприклад на біциклах з крилами, штовхати перед собою великого надувного м'яча та намагатися забити гол суперникам, які живуть під іншими куполами. Тобто потрібно було так зробити, щоб м’яч влетів до іншої цивілізації, яка буде всіма силами чинити опір.
«Не розумію», - признався Король Він.
«Ну як же! - здивувався Король Реджіста. - Ми зробимося драконами, наробим дірок у тих куполах, що в багатьох місцях вже проржавили…»
Отакої! Король Реджіста зразу зрозумів, що іншого виходу немає, як прийняти ідею Дракоши-Короля про необхідність перетворення на драконів, та став розробляти новий план. Ключове слово тут - прийняти. Якщо щось прийняти, як неминуче, як те, що вже сталося, чи майже сталося, як ситуацію, в якій не має аж ніякого сенсу повертатися до минулого, ніби ти пройшов точку сингулярности та тепер крокуєш в майбутнє з тим лише, що є на тобі та в тобі, так відразу побачиш нові можливості, чи навіть вигоду у новому положенні.
«Мабуть, на цьому й стоїть модерн» - подумав про себе Король Реджіста і з повагою подивився на Дракошу-Короля, якій все життя вдивлявся в майбутнє та наближував його до нас, чи то нас до нього.
«А ми й забули, - заговорила Королева Фо, - що колись самі в тому ж віці, що й Королева Бі, сіли на нашого Дракошу…
«…без усілякого сідла», - вставив Король Реджіста.
«…та полетіли, - продовжила Королева Фо, - як ми думали, просто пограти десь у футбол».
«Треба нагадати про це Королеві Беккі, - сказав Король Він. - Так що, друзі, почнемо метаморфозу? Я цур перший!»