Таємним агентом, я...
Метро Вокзальна - звичний рвучкий погляд через плече-вправо-вліво. Швидкий крок до натовпу-у натовпі не виділіятися-триматися подалі від стін-ескалатор. Здавалось мимовільні погляди на сусідній ескалатор - вихід. Швидкий крок до тунельного переходу - звірка з таблом. Ще не подали. До входу в центральну частину (через перший перон) - підйом по ескалатору-звірка з великим табло-повтикати на Південному з хв. 15 розглядаючи потенційних пасажирів. - подали. Знайти правильне вікно в правильному вагоні, постукати за своєрідною схемою. Привітатися і використати в звертанні ключову фразу. Загадково передати папочку... Підняти комір пальто і піти, озираючись, із перону. І так, кожного разу, як треба щось передати мамці чи братові...
Сьогодні на Вокзальній людно і тепло. Багато п'яних в зюзю.
Коло виходу-входу в метро якийсь тіп, схожий на зека, прекрасно виводить "Рушничок" на ребрі, виготовленому із арматури, пофарбованого білою емалькою.