Пиривотъ (С)
Девятиклассник спросит у семиклассницы, видела ли она
Закат.
Нет, не просто... и далее там по тексту, не просто за руку вместе
Вместо
Индийского фильма в двух сериях, наверное про "прэм ки
Кахани".
День выходной, билеты для взрослых по 50 копеек за серию, итого два рубля - а она привела
Подругу.
Солнечная прогулка вдоль пляжей днепровских пустых, и ей посвященный стих про
Закат.
А потом про огни и про поезд, случайная встреча у Олимпийского,
И пожелание оставаться солнцем без пятен, ярким, как в тот
Закат.
Солнце не видит пятен, снующих по старой Земле через тысячу лет.
Смотрит в упор и не узнаёт каждый день пятно бывшего
Девятиклассника,
Писавшего ей про закат:
"...помни первую, первого. Поезд
Нас вдаль унесёт, к сожалению, в разных вагонах. Но помни.
А я буду
Верить"
И верит же, сволочь, прикинь?
* * *
Спитає Стецько ув Уляни про той захід сонця, що бачили Вчора.
Отой, що як свято... і далі белькоче дурниці, вхопивши долоню в долоню, ніяк ще
Не охолоне
Від тої грудневої ночі, від перших обіймів на новорічному вечорі для старшокласників,
Куди запросив і її, користуючись авторитетом комсорга. Довелося усі сьомі класи,
Директор умовив завуча та класних керівників.
Додому
Проваджати сто метрів від школи, тому ми ходили по колу вздовж спорожнілих пляжів, а подруга трошки позаду, щоб не заважати
Дивитись індійське кіно про "Прем кі кахані", насправді ж про
Захід сонця.
Про ніч та про потяг, про клаптик паперу вологий, де літери знов не впізнають мене, та почують бажання
Світити яскраво
Без плям, особливо
На заході сонця.
Через тисячу років вона не впізнає сновиду, примару, свічадо колишнього
Дев'ятикласника,
Того, що писав: "... і в очах у нього радість відчуття, що лунає пісня, пісня солов'їна, що кохання в світі
Все перемага"
І вірить же досі, Стецько!
23.11.3828
Закат.
Нет, не просто... и далее там по тексту, не просто за руку вместе
Вместо
Индийского фильма в двух сериях, наверное про "прэм ки
Кахани".
День выходной, билеты для взрослых по 50 копеек за серию, итого два рубля - а она привела
Подругу.
Солнечная прогулка вдоль пляжей днепровских пустых, и ей посвященный стих про
Закат.
А потом про огни и про поезд, случайная встреча у Олимпийского,
И пожелание оставаться солнцем без пятен, ярким, как в тот
Закат.
Солнце не видит пятен, снующих по старой Земле через тысячу лет.
Смотрит в упор и не узнаёт каждый день пятно бывшего
Девятиклассника,
Писавшего ей про закат:
"...помни первую, первого. Поезд
Нас вдаль унесёт, к сожалению, в разных вагонах. Но помни.
А я буду
Верить"
И верит же, сволочь, прикинь?
* * *
Спитає Стецько ув Уляни про той захід сонця, що бачили Вчора.
Отой, що як свято... і далі белькоче дурниці, вхопивши долоню в долоню, ніяк ще
Не охолоне
Від тої грудневої ночі, від перших обіймів на новорічному вечорі для старшокласників,
Куди запросив і її, користуючись авторитетом комсорга. Довелося усі сьомі класи,
Директор умовив завуча та класних керівників.
Додому
Проваджати сто метрів від школи, тому ми ходили по колу вздовж спорожнілих пляжів, а подруга трошки позаду, щоб не заважати
Дивитись індійське кіно про "Прем кі кахані", насправді ж про
Захід сонця.
Про ніч та про потяг, про клаптик паперу вологий, де літери знов не впізнають мене, та почують бажання
Світити яскраво
Без плям, особливо
На заході сонця.
Через тисячу років вона не впізнає сновиду, примару, свічадо колишнього
Дев'ятикласника,
Того, що писав: "... і в очах у нього радість відчуття, що лунає пісня, пісня солов'їна, що кохання в світі
Все перемага"
І вірить же досі, Стецько!
23.11.3828