Feb 05, 2011 18:11
Вітер перестріне кожного. Такий вже його хист.
Люблю ходити помежи вітру.
Можна в каптурі, аби чути себе, і зовсім не обов’язково все волосся під нього ховати. Хай вітром пропахне.
Обвітрена. Якась виструнчена і уважна. В будинку навпроти товче бляхою. Через дорогу загрозливо скрипить дерево.
Як розібратись, такий вітер може бути тільки навесну. Я знаю цей звук… не звук - дещо неприємний наспів із коридору: гупають і трохи поскрипують двері. Взимку він зовсім, геть чисто інший - затяжний, такий протяжний, гугнявий. В нинішньому є дзвінкість, металічність і мерехтіння.
Вслід думаю про те, як десь недалеко за містом з-під землі пробиваються перші квіти. А люди виносять їх з лісу на трасу - на 15-ій хвилині їзди. За гроші. Найбільше шкода первістків…
Люблю твої кроки і мені допомагає їх чути сьогоднішній вітер.
весна,
думання,
літо,
зима,
осінь