Мандрівник імені березня
Речі римувалися із обличчями, потім рухами; в їх красі
та потворності ще світилося, ще тривало ламке життя,
котре дихало у надломах вщерть поламаних голосів
і поновлювалося у заростях сонних вчинків сліпих латать.
Продираючись крізь ці вулиці до примор’я, тримаєшся
як молитви з старої мапи, найдавніших з усіх знамень,
що ліпили цей білий камінь, синю лагідність тіні, вся
неповажність котрої варта чутих тут і тепер імен.
Хвилі кидаються на берег, винаймаючи в нього всі
смужки равликів, обережний колір лев’ячого піску.
У важкого старого вітру у тонкій крижаній руці
чути інше майбутнє міста, долю стриману і легку.
Источник