Іздрик.Боги

[rozbishaka]

дощ над озером означає
для риб
лиш дорогу до неба
сусіднього з раєм,
але зграї сріблясті
пірнають углиб
і вмирають беззвучно
а ми не вмираєм.
ми ховаєм в кишеню
тютюн про запас,
номери телефонів,
ключі, амулети
від зрад,
але зради весь час переслідують нас.
пролітать комети
у вологій траві прослизають вужі,
саламандри мандрують, повзуть черепахи
нам ніколи мабуть не дійти до межі,
за котрою немає
ні смутку ні страху,
бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
віч-на-віч з собою
безжальі, мов діти
і крізь сльози своїми не бачимо власних облич
і крізь сміх не уміємо просто радіти.
наші вікна виходять
на площі й мости,
на перони вокзалів,
на вежі і брами.
вечорами складаємо довгі листи
та під ранок лиш попіл летить за вітрами.
нам апостолів
не назбирати й восьми
але й ті розбіжаться.
ми завжди в дорозі на гучних перехрестях
стрічаємось ми
і прощаємось
похапцем
десь там на розі.
нас ніхто не впізнає,
хоч знають усі
отже завжди втікати це просто потреба
або звичка.
принаймні ще й досі осі
обертання
не знайдено нашому небу.
ми любити себе дозволяєм, але
нам любити навзаєм
не вільно нікого.
і життя наше вічне
нікчемне мале
і безглузде у відсутності справжнього бога.
нам би крихту надії. повітря. води б.
адже нас не багато.
а скільки - не знаю
дощ над озером, що означає для риб?
для нас він нічого не означає