Молдова: Сороки, набережна, Свіча подяки.
Набкркжна в Сороках приємне місце для прогулянок. Дещо вражає її розмір, адже, як я зрозумів вона проходить крізь все місто (його частину, яка прилягає до Дністра).
Стан її дещо занедбаний, тому будьте дуже обережні, щоб не травмуватись!
Під час прогулянки не можна не милуватись Дністром. На фото Цекинівка, впізнається силосна башта та, судячи з усього, дорога до неіснуючої переправи. Зараз вона виглядає, як дорога в нікуди. Тримаємо напрям на Південь.
Дністер тече дуже швидко. Очерету доволі не багато і він, порівняно, не такий густий. Можна побачити високий берег - Молдова, Дністер далі робить вигин.
Сороки поступово лишаються позаду.
Біля набережної можна знайти багато залишок споруд колишніх причалів, імовірно. Дністер все ж судноплавна річка, щоправда нині судноплавства фактично немає через проходження по її фарватеру державного кордону. Стосовно кордону. Вздовж набережної стоять молдовські прикордонні стовпи. Навпроти них на протидежному березі - українські. Цікаво так. Відчуваєш себе в якомусь підвішеному і невизначеному стані. Прямуючи до Свічі подяки можна натрапити на ще один цікавий пункт пропуску через державний кордон, теж річковий. Не знаю правда, який він: місцевий чи міжнародний...?
Можна зустріти інформацію про неприємний запах біля набережної. Особисто я нічого такого не відчув.
Прикордонний стовпчик в Цекинівці. Зверніть увагу на ведення господарства в прикордонній зоні.
Пам'ятник на честь переправи військ Петра І під час Прутського походу (встановлений за часів СРСР). Написи двома мовами: російською та молдовською кириличною, яка, судячи з усього, нині в Молдові померла. Принаймні я так зрозумів.
Цікавий об'єкт - церква в мармароському стилі. Нова.
Дністер робить поворот, молдовський берег стає крутішим. Вже помітно Свічу, але йти до нех ще далеко. Крокуючи набережною пройдете повз якусь величезну зупинку автобусів та маршруток (автостанцію) і далі наблизетесь до траси. Дорога гарна, помітно, що відремонтована нещодавно. Потрібно буде обережно перейти дорогу і прямувати в бік виходу з міста.
Художній знак на в'їз/виїзд з міста. Йдемо сміливо далі. Вхід до Свічі прогавити не можливо.
Ось і він. Поруч невеличка автостоянка. Розпочинаємо підйом, а він доволі потужний.
Тут вже дністровське узбережжя скелясте))) На шляху до каплиці є криниця та лави, можна посидіти, перепочити. Сходинки гарні не розвалені.
Хрест на підході до оглядового майданчика.
Сороки з оглядового майданчика. Набережна, фортеця, церква Св. Дмитрія, Нові Сороки та консервний завод.
Такі от поручні на майданчику. Вночі Свіча мабуть підсвічується. Далі панорама:
Молдова - Сороки. Україна - Цекинівка.
Україна - Ямпільський район, Цекинівка.
Україна - окоиці Цекинівки. Молдова - Сороцький район. Далі за високими берегами Кам'янецький район тимчасово окупованого "Придністров'я".
Власне сама Свіча подяки. Навколо -невеличкий сквер. ВСвічу охороняє охоронець, та чимало песиків навколо. Якщо виникнуть питання чи варто долати шлях за ради неї - однозначно варто. Краєвид мені дуже сподобався. Щоправда на майданчику був сильний вітер. Тому може бути порівняно золодніше ніж знизу.
В сквері.
Зворушливі місцеві мешканці.
На завершення додам ось такого представника фауни з Ямпільськогоавтовокзалу.
***
У висновку хочеться сказати наступне. Спасибі Молдові та Молдованам за таку сонячну гостинність. Відзначу компетентність українських прикордонників та доброзичливість і професіоналізм молдовських. Шкодую про те, що мало уваги приділив саме міській частині Сорок, старому місту. Але через особливості перетину кордону були обмежені у часі. Назад повертались через Косецуь, хоча можна і через Сороки-Цекинівку, щоправда всеодно потім доведеться діставатись Ямполя. Коли планував подорож зважав на те, що пункт пропуску в Сороках закритий, хоч прикодонники потім сказаи інакше. Чимало цікавих, позитивних вражень привіз. Дністер став річкою, яку бачив тепер із двох держав. До Сорок варто їхати не на один день, а бажано проїздом, із можливою зупинкою, під час подорожі Молдовою. Помандруйте в Молдову! Раджу, варто)))
***
--------
При плануванні подорожі використано матеріали з наступних блогів, за що їх авторам величезна подяка:
http://originalgamma.blogspot.com/2011/06/blog-post_15.html
http://takie-tam.livejournal.com/11615.html
http://takie-tam.livejournal.com/5084.html
http://varandej.livejournal.com/509346.html
http://varandej.livejournal.com/509543.html
http://varandej.livejournal.com/509859.html
Кого цікавить біьш детальна інформація про подорож - запитуйте. Із задоволенням відповім, маю ще свіжі враження від мандрівки.
-----
Лінки:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Свіча_Подяки
Стан її дещо занедбаний, тому будьте дуже обережні, щоб не травмуватись!
Під час прогулянки не можна не милуватись Дністром. На фото Цекинівка, впізнається силосна башта та, судячи з усього, дорога до неіснуючої переправи. Зараз вона виглядає, як дорога в нікуди. Тримаємо напрям на Південь.
Дністер тече дуже швидко. Очерету доволі не багато і він, порівняно, не такий густий. Можна побачити високий берег - Молдова, Дністер далі робить вигин.
Сороки поступово лишаються позаду.
Біля набережної можна знайти багато залишок споруд колишніх причалів, імовірно. Дністер все ж судноплавна річка, щоправда нині судноплавства фактично немає через проходження по її фарватеру державного кордону. Стосовно кордону. Вздовж набережної стоять молдовські прикордонні стовпи. Навпроти них на протидежному березі - українські. Цікаво так. Відчуваєш себе в якомусь підвішеному і невизначеному стані. Прямуючи до Свічі подяки можна натрапити на ще один цікавий пункт пропуску через державний кордон, теж річковий. Не знаю правда, який він: місцевий чи міжнародний...?
Можна зустріти інформацію про неприємний запах біля набережної. Особисто я нічого такого не відчув.
Прикордонний стовпчик в Цекинівці. Зверніть увагу на ведення господарства в прикордонній зоні.
Пам'ятник на честь переправи військ Петра І під час Прутського походу (встановлений за часів СРСР). Написи двома мовами: російською та молдовською кириличною, яка, судячи з усього, нині в Молдові померла. Принаймні я так зрозумів.
Цікавий об'єкт - церква в мармароському стилі. Нова.
Дністер робить поворот, молдовський берег стає крутішим. Вже помітно Свічу, але йти до нех ще далеко. Крокуючи набережною пройдете повз якусь величезну зупинку автобусів та маршруток (автостанцію) і далі наблизетесь до траси. Дорога гарна, помітно, що відремонтована нещодавно. Потрібно буде обережно перейти дорогу і прямувати в бік виходу з міста.
Художній знак на в'їз/виїзд з міста. Йдемо сміливо далі. Вхід до Свічі прогавити не можливо.
Ось і він. Поруч невеличка автостоянка. Розпочинаємо підйом, а він доволі потужний.
Тут вже дністровське узбережжя скелясте))) На шляху до каплиці є криниця та лави, можна посидіти, перепочити. Сходинки гарні не розвалені.
Хрест на підході до оглядового майданчика.
Сороки з оглядового майданчика. Набережна, фортеця, церква Св. Дмитрія, Нові Сороки та консервний завод.
Такі от поручні на майданчику. Вночі Свіча мабуть підсвічується. Далі панорама:
Молдова - Сороки. Україна - Цекинівка.
Україна - Ямпільський район, Цекинівка.
Україна - окоиці Цекинівки. Молдова - Сороцький район. Далі за високими берегами Кам'янецький район тимчасово окупованого "Придністров'я".
Власне сама Свіча подяки. Навколо -невеличкий сквер. ВСвічу охороняє охоронець, та чимало песиків навколо. Якщо виникнуть питання чи варто долати шлях за ради неї - однозначно варто. Краєвид мені дуже сподобався. Щоправда на майданчику був сильний вітер. Тому може бути порівняно золодніше ніж знизу.
В сквері.
Зворушливі місцеві мешканці.
На завершення додам ось такого представника фауни з Ямпільськогоавтовокзалу.
***
У висновку хочеться сказати наступне. Спасибі Молдові та Молдованам за таку сонячну гостинність. Відзначу компетентність українських прикордонників та доброзичливість і професіоналізм молдовських. Шкодую про те, що мало уваги приділив саме міській частині Сорок, старому місту. Але через особливості перетину кордону були обмежені у часі. Назад повертались через Косецуь, хоча можна і через Сороки-Цекинівку, щоправда всеодно потім доведеться діставатись Ямполя. Коли планував подорож зважав на те, що пункт пропуску в Сороках закритий, хоч прикодонники потім сказаи інакше. Чимало цікавих, позитивних вражень привіз. Дністер став річкою, яку бачив тепер із двох держав. До Сорок варто їхати не на один день, а бажано проїздом, із можливою зупинкою, під час подорожі Молдовою. Помандруйте в Молдову! Раджу, варто)))
***
--------
При плануванні подорожі використано матеріали з наступних блогів, за що їх авторам величезна подяка:
http://originalgamma.blogspot.com/2011/06/blog-post_15.html
http://takie-tam.livejournal.com/11615.html
http://takie-tam.livejournal.com/5084.html
http://varandej.livejournal.com/509346.html
http://varandej.livejournal.com/509543.html
http://varandej.livejournal.com/509859.html
Кого цікавить біьш детальна інформація про подорож - запитуйте. Із задоволенням відповім, маю ще свіжі враження від мандрівки.
-----
Лінки:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Свіча_Подяки