морозним візерунком на вікні...
Засніжило. Половина березня пронеслася як швидка пташка, в погоні за теплом, але не наздогнала. Маємо зимоньку, сніжну, білу, пухку. А кольору хочеться. Добре хоч шпалери в кімнаті усіх відтінків зеленого, навіть з листям. Час зупинився за вікном, хоч почуття вже десь далеко: в планах на поїздки, відпустки, прогулянки довжиною в день, катанні на пароплаві. Можна придумати безліч занять, поки сидиш вдома і за горнятком кави з корицею переглядаєш якийсь фільм, гортаєш цікаву книжку, слухаєш Армстронга. Та байдуже чим займаєшся, але не поспішаєш. Взимку не варто поспішати. Для мене це час на прочитання книжок, походів у театр, прогулянок з відчуттям скрипучого снігу під ногами і морозного рум’янцю на щоках. Що вдієш. Зима цього року не дала про себе забути ні на мить. А березень рідко був теплим, так що жалітися немає підстав. Справді, природа неповторна в своїй самобутності і потрібно насолоджуватись зимою, доки вона кружляє в повітрі, морозними візерунками виписує на склі признання в коханні і дарує час, щоб побути на самоті зі своїми мріями, надіями і сподіваннями…